Page 414 - Володимир Пахомов
P. 414
РОЗРАХУНКÓВА КНИЖКА (расчéтная книижка) — 1) документ, який видає адміністрація робітникам і служ-
бовцям і який містить записи про розрахунки по заробітній платі, умовах праці і т.д.; 2) документ, який призначений
для розрахунків за комунально-побутові послуги.
РОЗРАХУНКÓВИЙ БАЛÁНС (расчéетный балáанс) — співвідношення між грошовими вимогами та зо-
бов’язаннями даної країни за кордоном і грошовими вимогами та зобов’язаннями інших країн у даній країні на певну
дату. Розрахунковий баланс складається практично з таких самих статей, що й платіжний. На відміну від останнього в
статтях розрахункового балансу подається повна вартість товарів і послуг, незалежно від того, чи вони надані в кре-
дит, а чи по них зроблені часткові або повні платежі.
РОЗРАХУНКÓВИЙ РАХУНОК (расчéтный счет) — рахунок, який відкривають банки госпрозрахунковим
об’єднанням, підприємствам, організаціям, що мають власні оборотні кошти, самостійний баланс для збереження гро-
шей і проведення розрахунків.
РОЗРАХУНКÓВІ ДОКУМÉНТИ (расчéтные докумéнты) — грошові вимоги або доручення об’єднань, підпри-
ємств, організацій тощо у письмовому вигляді до безготівкового переказу грошей за відпущені (відвантажені) товар-
но-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Основні розрахункові документи: платіжні вимоги, платіжні
доручення, розрахунковий чек.
РОЗРАХУНОК (расчéт) — 1) технічний документ, який визначає параметри споруди, машини чи іншого
об’єкта і служить для розроблення робочих креслень; 2) документ, який містить відомості про кількість часу, вар-
тість робіт, матеріалів і т. д., необхідних для виготовлення певного виду продукції або виконання певної роботи.
РÓЗСИП ДОКУМÉНТІВ (рóссыпь докумéнтов) — розрізнені документи, не сформовані в одиниці зберігання.
РОЗЦÍНКИ (расцéнки) — документ, що містить відомості про грошову вартість яких-небудь видів робіт чи ма-
теріалів.
РÓНДО (рóндо) — 1) заокруглений з різкими потовщеннями рукописний, а також друкований шрифт; 2) перо з
широким тупим кінцем для такого письма; 3) що-небудь кругле, круглої форми.
РОТАПРИНТ (ротапринт) — малоформатний апарат для виготовлення копій текстового матеріалу, схем тощо,
застосовується головним чином для розмноження малотиражних видань.
РОТÁТОР (ротáтор) — малоформатний апарат для виготовлення копій текстового матеріалу, схем тощо, засто-
тосовується головним чином для розмноження службової документації, рефератів тощо.
РУБРИКА (рубрика) — 1) розділ у газеті, журналі і т. ін. або відділ у радіо- і телепередачах; 2) назва розділу,
підрозділу, графи взагалі.
РУЛÓН (рулóн) — згорнутий у трубку папір, тканина, ліноліум і т. ін.; сувій, звій.
РУНИ (руны) — літери давньогерманських алфавітів, що збереглися (переважно в скандинавів) у написах на
каменях, зброї, прикрасах і т. ін.
С
САНІТÁРНІ КОНВÉНЦІЇ (санитáрные конвéнции) — міжнародні угоди, які передбачають санітарні заходи,
спрямовані на боротьбу з поширенням епідемічних захворювань.
САНСКРИТ (санскрит) — літературна давньоіндійська мова, що вживалася в стародавній та середньовічній Ін-
дії.
СВІДÓЦТВО (свидéтельство) — ПОСВІДЧЕННЯ (див.), яке надає пев-ні права.
СВÍДЧЕННЯ СВÍДКА (свидéтельские показáния) — запис відповідей свідка.
“СВІФТ” (“СВИФТ”) — система електронної передачі інформації по міжнародних розрахунках. Нині в системі
“СВІФТ” беруть участь понад 1500 банків 54 держав світу. Банки-учасники системи через термінали зв’язані з її
центральними пунктами, а через її посередництво — один з одним. У перекладі з англійської абревіатури “СВІФТ”
означає “Товариство міжнародних міжбанківських телекомунікацій”.
“СВОП” (“СВОП”) — операція по обміну національної валюти на іноземну, що перебачає зобов’язання зворо-
тного обміну через певний строк; здійснюється між центральними банками.
СЕКРЕТÁР (секретáрь) — 1) службовець, який відповідає за діловодство установи, організації тощо; діловод;
2) особа, що веде протокол зборів, засідання і т. ін.; протоколіст; 3) виборний керівник якої-небудь організації, яко-
гось органу; 4) керівник поточної роботи установи, органу або якого-небудь відділу.
СÉКТОР (сéктор) — відділ в установі або організації; секція.
СЕМÁНТИКА (семáнтика) — 1) значення мовних одиниць — окремих слів, фразеологізмів, складових частин
слова тощо ; 2) те саме, що семасіологія.
СЕНС (смысл) — 1) суть чого-небудь, зміст; 2) розумна підстава, рація, доцільність, корисність; 3) мета, основ-
не призначення чого-небудь; поклик.
СЕНСÁЦІЯ (сенсáция) — 1) сильне, приголомшливе враження, яке справляє на громадськість певна подія,
якесь повідомлення; 2) подія, повідомлення, що, вражаючи чимось, збуджують багатьох, викликають загальне заціка-
влення.
СЕНСИБІЛІЗÁЦІЯ (сенсибилизáция) — підвищення чутливості до світ-ла фотографічних пластин у паперу та
плівок додаванням до фотоемульсії спеціальних речовин.
СЕНТÉНЦІЯ (сентéнция) — вислів повчального характеру.
СÉРІЯ (сéрия) — розряд, категорія цінних паперів (грошових знаків, облігацій або документів), що позначаєть-
ся цифрами чи літерами.
СЕРТИФІКÁТ (сертификáт) — 1) документ, що засвідчує склад, якість продукції, а також сортність, асорти-
мент тощо, і додається до товарів, які надходять у продаж; 2) позикове фінансове зобов’язання держави; 3) назва біле-
та деяких державних позичок; 4) свідоцтво про страхування вантажів, про проход-ження огляду і пошкодження ванта-
жу.
357