Page 118 - 6

Пологі насуви великої горизонтальної амплітуди при
малому куті нахилу зміщувача називаються шар’яжами
або тектонічними покривами. Горизонтальна амплітуда їх
може досягати 30-50 км.
Зсувами називаються розриви, зміщення порід по
яких проходить в горизонтальному напрямку.
Розривні порушення зустрічаються переважно
групами, утворюючи складні скиди: ступінчасті скиди,
грабени і горсти.
Ступінчасті скиди являють собою систему скидів, в
якій кожне наступне крило опущене відносно
попереднього.
Грабенами називаються лінійні структури, утворення
яких частіше всього пов’язане і скидами або вскиадми,
центральні частини яких опущені й на поверхні складені
більш молодими породами, ніж в піднятих краєвих
частинах.
Горстами називають структури, утворені розривними
зміщеннями, центральні частини яких на поверхні
складені більш давніми породами, ніж породи в краєвих
частинах. Розрізняють прості та складні горсти.
Описані вище плікативні та диз’юнктивні дислокації
не охоплюють всієї різноманітності форм геологічних тіл і
їх поверхонь в осадових товщах. Крім них, які переважно
мають місцеве, локальне розповсюдження, в земній корі
розвиваються великі, регіональні структури, які
простягаються на десятки й багато сотень кілометрів. До
них відносяться тектонічні покриви та глибинні розломи.
Тектонічні покриви, або шар’яжі, являють собою
великі насуви, по яких вздовж похилих або
горизонтальних поверхонь переміщуються на окремі
складки, а цілі складчасті комплекси.
Глибинні розломи – це лінійні зони, в яких
зосереджені розриви, інтенсивна складчастість та
тріщинуватість. Вони характеризуються великою
протяжністю, малою шириною, значного глибиною
проникнення і тривалим розвитком.

6. ЕЛЕМЕНТИ ЗАЛЯГАННЯ ГЕОЛОГІЧНИХ ТІЛ

Шари та інші геологічні тіла, утворені осадовими та
іншими гірськими породами переважно розповсюджується
на значні глибини і займають великі площі. Вони можуть
залягати горизонтально або під кутом, бути ускладненими
плікативними та диз’юнктивними порушеннями.