Page 111 - 6

Товщина пластів по площі може бути відносно
постійною (витриманою) і непостійною (змінною). При зміні
товщини пласта спостерігається явище роздуву – різкого
збільшення товщини та перетиску – різкого скорочення
товщини пласта. Поступове або різке зменшення товщини
пласта по простяганню до повного його зникнення по
стратиграфічних або тектонічних причинах називається
виклинюванням. Найбільш витриманими за товщиною
характеризуються пласти морських осадових порід, а
найменш витриманими – континентальні відклади. Для
останніх характерне також лінзовидне і гніздоподібне
залягання гірських порід.
Таким чином, шар (пласт) являє собою не тільки
елементарну структурну форму, але й відповідну товщину,
тобто його утворення проходило протягом певного періоду
геологічного часу. В цьому випадку кожний шар (пласт) являє
собою елементарну стратиграфічну одиницю, відмінну від
підстелючих і перекриваючих порід своїм складом,
забарвленням, текстурними ознаками, наявністю однакових
включень або скам’янілостей.

5.2 Шаруватість гірських порід

Шар (пласт) ніколи не буває єдиним у стратиграфічному
розрізі. В більшості випадків у ньому є ціла система окремих
прошарків, що утворюють так звану шаруватість. Будова
гірських порід у вигляді налягаючи один на другий шарів,
відмінних за мінеральним складом, кольором, особливостями
складових частин та іншими ознаками називається
шаруватістю гірських порід. Вона є проявленням
неоднорідності в товщі осадових порід і вказує на зміни умов
відкладення осаду.
Виділяють чотири типи шаруватості – паралельну,
хвилясту, косу і лінзовидну.
Паралельна шаруватість характеризується однаковим
розташуванням поверхонь нашарування, які по своєму
просторовому співвідношенні близькі до паралельних
площин.
Хвиляста шаруватість має хвилясто-вигнуте
розташування поверхонь нашарування.
Косою шаруватістю називається шаруватість з
прямолінійними і криволінійними поверхнями нашарування,
під різними кутами яких внутрі шару розташовується дрібна
шаруватість.
Лінзовидна шаруватість характеризується