Page 161 - 5637

Таблиця 7.1

( ) ( )

0,9 100 5 0,9028 0,95 100 3 0,8200
(90) 6 0,9555 (95) 4 0,9349
7 0,9821 5 0,9824
8 0,9933
200 7 0,9005 200 6 0,9500
(180) 8 0,9404 (190) 8 0,9917
9 0,9668 10 0,9988
10 0,9822

11 0,9911
500 11 0,8987 500 8 0,8986
(450) 12 0,9264 (475) 9 0,9356
14 0,9633 10 0,9606

16 0,9831 12 0,9867
18 0,9929 14 0,9961

Запропонований метод може використовуватися для оцінки некоректуючої

похибки розв'язку задачі оптимізації з обмеженнями виду:
̅
∗
∗
̅ = arg max ̅, , (7.20)
̅∈
̅
∗

= ̅ ∊ : ̅, = 0, = 1, … , ,

̅
∗
де ( ̅, ) ( = 1, . . . , ) – функція обмежень.

B якості точного рішення задачі (7.20) використовується рішення наступного
завдання:
= arg max ̅, ̅ , (7.21)
̅∈

̅
∗

= ̅ ∈ : ̅, = ̅ , , = 1, … , .

̅
̅

∗
Використання задачі (7.21) допустимого безлічі , замість багатьох
̅
∗
, використовуваного в задачі (7.20), дозволяє поставити порівнювані значення
̅
̅

∗

функції якості ̅ , і ̅ , в однакові умови за значеннями обмежень. Це
необхідно для коректного порівняння, оскільки значення обмеження впливають на
екстремальне значення функції якості.
Не коректуюча похибка оптимізації рішення задачі з обмеженнями може бути
інтерпретована так само, як і в задачі без обмежень, як неточне визначення значень
∗
функції якості через не оптимальності ̅ для реального об'єкта. Параметри

оптимального об'єкта ̅ при цьому визначаються для тих же умов (обмеження (7.21)),