Page 174 - 5000

вплинути на рішення користувачів інформації. Такі помилки у
звітності вважаються несуттєвими. За таких обставин
надається аудиторський звіт з безумовно-позитивною думкою.
2) до другої групи належать помилки, що впливають на
прийняття користувачем тих або інших рішень. Але,
незважаючи на це, фінансова звітність у цілому об’єктивно
відображає реальну дійсність і є релевантною. У такому разі у
аудиторському звіті висловлення думки міститиме відповідні
обмовки з вказівкою на кількісні та якісні характеристики цих
помилок(модифікована думка аудитора – умовно-позитивна).
3) до третьої групи суттєвості відносяться такі помилки
в обліку та звітності, які мають всеосяжний характер та
ставлять під сумнів вірність і об’єктивність усієї звітної
інформації в цілому. Покладаючись на таку викривлену
інформацію, користувачі можуть прийняти неправильне
рішення. У разі встановлення помилок, відповідних цьому
рівню, в аудиторському звіті висловлюється аргументована
негативна думка про стан обліку і звітності клієнта, а за умови
наявності додаткових мотивів – недостатність інформації для
отримання достатніх та відповідних доказів, неетичної
поведінки замовника – дається відмова від висловлення
думки.
Оцінювання суттєвості є предметом професійного
судження аудитора. Саме тому стандарти не містять
конкретної методики оцінювання суттєвості. Проте вони
надають рекомендації, які повинен враховувати аудитор, коли
приймає рішення щодо суттєвості – це МСА 320 «Суттєвість
при плануванні та проведенні аудиту» [23]. Зауважимо, що в
ньому даються посилання на МСА 200 «Загальні цілі
незалежного аудитора та проведення аудиту відповідно до
Міжнародних стандартів аудиту» [23], МСА 230
«Аудиторська документація» [23], МСА 315 «Ідентифікація
та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння
суб’єкта господарювання і його середовища» [23], МСА 330

170