Page 171 - 5000
P. 171

Аудиторський  ризик  (АR)  має  бути  завжди  низьким,
                            оскільки  аудитор  виконує  завдання  з  наданням  достатньої
                            впевненості.
                                  Оскільки  ризик  не  можна  усунути  повністю,  тому  в
                            аудиторській практиці встановлено прийнятний рівень ризику
                            –  5 %,  а  отже  рівень  довіри  дорівнює  95 %  (тобто  рівень
                            впевненості не абсолютний, а достатній або обмежений). Таке
                            співвідношення називають «магічною цифрою аудиторського
                            ризику».
                                  RMM  -  risk  of  material  misstatement  –  ризик  суттєвого
                            викривлення  –  ризик  того,  що  фінансова  звітність  містить
                            суттєве викривлення до початку аудиту. Це внутрішній ризик
                            клієнта, і аудитор не може на нього впливати, аудитор може
                            лише     визначити     його    за   допомогою      таких    двох
                            підкомпонентів:
                                  IR  -  іnherent  risk  -  властивий  ризик  –  чутливість
                            інформації  з  предмета  перевірки  до  суттєвого  викривлення,
                            якщо  припустити,  що  немає  відповідних  заходів  контролю.
                            Він  характеризує  рівень  усіх  потенційних  помилок  у
                            результаті  діяльності  підприємства  до  перевірки  з  боку
                            системи  внутрішнього  контролю.  Ризик  виникнення  таких
                            помилок пов’язаний з впливом  об’єктивних чинників, а саме
                            інфляційні  процеси,  конкуренцію,  зміну  умов  кредитивання,
                            оподаткування,  скорочення  ринку  збуту  продукції  тощо  та
                            суб’єктивних чинників, а саме виду економічної діяльності та
                            масштабу  бізнесу  клієнта;  ступені  складності  організаційної
                            структури  материнської  компанії  та  наявності  розгалеженої
                            мережі     дочірніх    компаній;    політики     управління     й
                            господарювання,  зокрема  облікової  політики;  системи
                            стимулювання  праці  персоналу;  наявності  незвичайних  та
                            рідкісних  господарських  операцій;  ступені  забезпеення
                            збереження  власності;  застосування  комп’ютерної  обробки
                            обліково-економічної інформації.


















                                                           167
   166   167   168   169   170   171   172   173   174   175   176