Page 20 - 4992

фрагментів: Р. Кріе - за морфологічними ознаками; К. Александер - за
стандартними ситуаціями життєдіяльності; К. Лінч - за образними
характеристиками; Е. Гутнов - за ступенем змінності в часі. Відповідно до їх
уявлення архітектурне середовище формується як мозаїка (колаж) з певного
набору локальних фрагментів оточення різних типів.
З початку XXI ст. затверджується нове уявлення про архітектурне
середовище як про єдину багаторівневу структуру, яка не розкладається на
однотипні ізольовані фрагменти, яка часто пронизана невидимими
взаємозв'язками і взаємозалежністю. З метою систематизації накопичених
даних в архітектурному середовищі пропонується розглядати їх на мікрорівні
(предметно просторовому), мезорівні (об'ємно-просторовому), макрорівні
(архітектурно-планувальному), мегарівні (планувальному), гіперрівні
(територіально-планувальному). На кожному рівні середовищного
проектування можна виділити типи архітектурного середовища, що
відрізняються за властивостями матеріальних компонентів; за способами життя
і ситуацій життєдіяльності; за особливостями світогляду і середовищними
концепціями; за принципами освіти і механізму розвитку. Кожен тип
архітектурного середовища розглядається з точки зору форми; структури;
організації та системи. Таким чином, відкриваються можливості для побудови
тривимірної типології архітектурного середовища.
На відміну від архітектурної типології, яка досліджує загальні риси та
особливості формоутворення різних типів будівель залежно від їх
призначення, типологія архітектурного середовища вивчає загальні риси та
особливості різних типів архітектурного середовища залежно від характерних
для них ситуацій життєдіяльності і середовищних концепцій їх розвитку. В
архітектурних об'єктах різного призначення, як правило, інтегровано по кілька
типів архітектурного середовища.

19