Page 21 - 4949

«Філософ визначає, що перша філософія є знання істини,
не якої завгодно, а тієї істини, яка є джерелом будь-якої
істини і яка відноситься до першопочатку буття для всіх
речей; звідси випливає, що ця істина є початком усякої
істини, бо розпорядок речей в істині такий самий, як і в
бутті…
Існують якісь істини про Бога, які перевершують будь-яку
здатність людського розсудку, як, наприклад, про те, що Бог
троїстий та єдиний. Однак існують якісь істини, які може
осягнути й природний розсудок, як, наприклад, про те, що Бог
є, що Бог єдиний тощо;ці істини про Бога вочевидь довели і
філософи, яких веде світло природного розсудку.
Для пізнання того, що розсудок може пізнати про Бога,
потрібно багато знати заздалегідь, бо розгляд майже всієї
філософії схиляє до пізнання Бога; внаслідок чого з частин
філософії метафізика, яка тлумачить божественне, підлягає
вивченню в останню чергу. Отже,до дослідження згаданої
божественної істини можна перейти тільки з великим
зусиллям та старанням, і (лише дехто) хоче взяти на себе цю
роботу через любов до знання, природний потяг до якого Бог,
однак, уклав у людський розум... Тому божественне милосердя
виявило рятувальну передбачуваність, приписавши брати на
віру й те, що здатен дослідити розсудок, щоб таким чином
усі легко змогли бути причетними до пізнання Бога».
(Філософія. Хрестоматія: Навч. посібник / За ред.
Дротянко Л. Г., Матюхіної О. А., Онопрієнка В. І. – К.: Вид-во
НАУ, 2009. – С. 7.).

Рекомендована література та першоджерела
для опрацювання теми

1. Баумейстер А. Призначення філософії та її межі:
інтелектуальний спадок Томи Аквінського // Філософська
думка. – 2012. – № 4. – С. 24-37.

20