Page 16 - 4949

оскільки ми шукаємо основи і вищі причини, то зрозуміло, що
вони повинні бути основами і причинами чогось самосущого.
Якщо ж ті, хто шукав елементи речей, шукали і ці основи, то
шукані ними елементи повинні бути елементами не сущого як
чогось минущого, а власне сущого. А тому нам необхідно
осягнути перші причини власне сущого.
Про суще говориться, щоправда, по-різному, але завжди у
стосунку до чогось одного, до одного єства і не через
однакове ім’я, а так, як усе здорове, наприклад, стосується
здоров’я - або тому, що зберігає його, або тому, що сприяє
йому, або тому, що є ознакою його, або ж тому, і що здатне
сприйняти його; і так само лікарське стосовно лікарського
мистецтва (одне називається так тому, що володіє цим
мистецтвом, інше тому, що має здатність до нього, третє –
тому, що є його застосуванням), і ми можемо навести й інші
випадки подібного вживання слів. Так ось, так само і про
суще говориться в різних значеннях, але кожен раз стосовно
якоїсь основи: одне називається сущим тому, що воно
сутність, друге – тому, що воно стан сутності, третє –
тому, що воно шлях до сутності, або знищення і відсутність
її, або властивість її, або те, що призводить і породжує
сутність і знаходиться в якомусь стосунку до неї; або воно
заперечення чогось з цього або заперечення самої сутності, в
зв'язку з чим ми і про не-суще говоримо, що воно не-суще. І
подібно до того, як усе здорове досліджується однією
наукою, так само йдуть справи і в інших випадках. Бо одна
наука повинна досліджувати не тільки те, що належить
одному (роду), але і те, про що (так чи інакше) говориться
відносно до однієї основної реальності: адже i це все певним
чином охоплюється одним (родом). Тому зрозуміло, що власне
суще повинно досліджуватися однією наукою. А наука
завжди досліджує, головним чином, первинне – те, від чого
залежить останнє і з допомогою чого це останнє дістає

15