Page 26 - 4949

необхідне і неможливе. Якась річ називається необхідною або
стосовно своєї сутності, або стосовно своєї причини,
оскільки існування речі необхідної походить або з її сутності
й визначення, або з даної творчої причини. Далі, на тих самих
засадах якась річ називається неможливою, а саме і через те,
що її сутність чи визначення містить у собі суперечність,
або тому, що немає якоїсь певної зовнішньої причини для
породження такої речі. Випадковою ж якась річ називається
єдино лише через недосконалість нашого знання. І справді,
річ, стосовно якої ми не знаємо, чи містить у собі її сутність
протиріччя, або про яку ми добре знаємо, що вона не містить
у собі жодного протиріччя, але ж не можемо сказати чогось
правильного про її існування через те, що від нас приховано
порядок причин, – така річ ніколи не може для нас мати
значення ані необхідної, ані неможливої, і тому ми називаємо
її випадковою або можливою…
Багато хто думає, що ми тільки те робимо вільно, чого не
дуже прагнемо, позаяк це прагнення може бути легко
обмежене спогадами про іншу річ, що часто спадає на думку,
і навпаки, найменшою мірою ми вільні в тому, чого прагнемо з
великою пристрастю, яка не може бути вгамована
спогадами про іншу річ. Звичайно, тим, хто так говорить,
ніщо б не заважало вірити, буцімто в усьому ми чинимо
вільно, якби з досвіду не знали, що багато чого ми робимо
такого, про що потім шкодуємо, і що бачимо краще, а
слідуємо гіршому…
Досвід не менш ясно, ніж розум (Ratio), навчає, що люди
лишень через те вважають себе вільними, що дії свої вони
усвідомлюють, а причин, якими вони визначаються, не
знають, і що визначення душі суть не що інше, як самі
прагнення, що різняться залежно від різних станів тіла».
(Філософія. Природа, проблематика, класичні розділи.
Хрестоматія: навч. посібн. / В. П. Андрущенко, Г. І. Волинка,

25