Page 75 - 4948
P. 75

Каледонська епоха складчастості проявилась вже в кінці
                            кембрію,  в  результаті  чого  геосинклінальний  режим
                            припинився  в  межах  Кузнецького  Алатау.  В  кінці  силуру
                            пройшла повна ліквідація геосинклінального режиму в межах
                            Алтайсько-Саянської  області.  На  різновіковій  складчастій
                            основі    з   девонського     періоду    почалось    закладення
                            міжгірських западин. В суміжних герцинських геосинкліналях
                            продовжували      проявлятись      активні    тектонічні    рухи
                            геосинклінального  типу.  Каледонська  епоха  складчастості
                            Алтайсько-Саянської  області  характеризувалась  неповнотою
                            геосинклінального  циклу,  що  проявилось  у  відсутності
                            великих інтрузій і передових прогинів.
                                  В  мезозої  продовжувався  платформовий  розвиток
                            Алтайсько-Саянської  області,  який  розпочався  в  пізньому
                            палеозої.  Для  цього  етапу  характерні  глибові  рухи,  що
                            посилили  контраст  між  підняттями  та  міжгірськими
                            западинами.     В    межах    останніх    в   юрський     період
                            накопичувались вугленосні теригенні товщі. Активні рухи по
                            глибинних  розломах  привели  в  деяких    місцях  до  виливу
                            базальтових лав.
                                  В  кайнозойську  еру  диференційовані  глибові  рухи
                            активізувались,  в  результаті  чого  пройшло  омолодження
                            гірського  рельєфу.  Новітні  рухи  проявились  як  наслідок  від
                            більш давніх тектонічних рухів.
                                  Корисні копалини
                                  Серед  корисних  копалин  Саянської  області  найбільше
                            значення  мають  залізні  і  марганцеві  руди,  кам’яне  вугілля,
                            ртуть,  азбест.  Промислових  родовищ  нафти  і  газу  не
                            встановлено.
                                  Кам’яне  вугілля  утворює  промислові  скупчення  в
                            Мінусинських  і  Тувинській  западинах,  де  воно  пов’язане  з
                            вугленосними  відкладами  карбону  і  ранньої  пермі.  В
                            Тувинській  западині  вугленосність  пов’язана  з  юрськими  та
                            кам’яновугільними породами.
                                  Марганцеві  руди  відомі  в  Кузнецькому  Алатау  і
                            пов’язані з кембрійськими породами. Рудоносні пласти мають
                            товщину до 20 м, а запаси родовищ досягають 98 млн. т.
                                  Залізні  руди  гідротермально-метасоматичного  типу
                            розповсюджені  у  Західному  Саяні  та  в  районах  Гірської
                            Шорії.  Родовища  міді  відомі  в  Кузнецькому  Алатау  та
                            Західному Саяні, кобальту, в Туві і Гірському Алтаї – ртуті.
                                  Із нерудних корисних копалин слід відзначити родовища
                            хризоліт-азбесту,  які  пов’язані  з  офіолітовим  поясом,  що


                                                           74
   70   71   72   73   74   75   76   77   78   79   80