Page 73 - 4948

1-антиклінорії і складчасті зони (А-Кузнецький Алатау; Б-
Катунський; В-Західносаянський; Г-Тувинський; Д-Гірського
Алтаю); 2-міжгірські западини (Ж – Тувинська; Е – Мінусинські); 3
– області герцинської епохи складчастості (Рудний Алтай); 4 –
епігерцинська Західносибірська плита; 5 – докембрійська Сибірська
платформа; 6 – межі каледоніди

Рисунок 5.2 - Схема регіональної тектоніки Алтайсько-
Саянської (Салаїро-Саянської) каледонської області

Антиклінорій Кузнецького Алатау є найбільш
давньою спорудою Алтайсько-Саянської області. Це
величезний антиклінорій (мегантиклінорій), витягнутий в
субмеридіональному напрямку на 400 км. Західне крило більш
круте і по системі розломів насунуте на Кузнецький
передовий прогин герцинського віку. Для антиклінорію
характерним є віялоподібне розходження складок від центру
до периферії. В ядрі антиклінорію виходять давні
докембрійські товщі, які утворюють Тамський виступ. На
південному заході до антиклінорію Кузнецький Алатау
підходить Катунський антиклінорій, який вже належить до
пізніх каледонід. Заключна складчастість тут пройшла перед
девонським періодом.
Західний Саян (Західносаянський антиклінорій) в
плані має форму витягнутого з південного заходу на
північний схід еліпса, обмеженого з усіх сторін розломами.
Внутрішня будова Західного Саяну складна і в значній мірі

72