Page 72 - 4948

Геологічна будова
До каледонської епохи складчастості відноситься
Західний Саян та південно-західна частина Східного Саяну, а
також Кузнецький Алатау, Катунський антиклінорій (Гірська
Шорія) і складчаста зона Гірського Алтаю та ряд міжгірських
западин (Мінусинська та Тувинська) (рис. 5.2). Разом вони є
частиною палеозойської Алтайсько-Саянської
гірськоскладчастої області.
Найбільш давніми породами, які виходять на поверхню
в межах Алтайсько-Саянської області, є
верхньопротерозойські (вендські) відклади, які представлені
вулканогенно-уламковим матеріалом товщиною до 5 км.
Нижньопалеозойські відклади представлені осадово-
ефузивною товщею. В багатьох місцях товща прорвана
невеликими інтрузіями діоритів і плагігранітів.
Верхньопалеозойський комплекс розпочинається з
червонуватих молас девону з прошарками ефузивів товщиною
до 3 км. Вище залягають континентальні теригенно-
карбонатні відклади карбону (більше 2 км) і теригенні
відклади пермі (до 4 км), які розвинуті лише локально в
міжгірських западинах.
Мезо-кайнозойські відклади також зустрічаються тільки
в міжгірських западинах. Це континентальні теригенні осади з
прошарками вугілля.
В Гірському Алтаї виділяється декілька структурно-
формаційних зон північно-західного та субмеридіонального
простягання. Серед основних тектонічних структур виділяють
Талицький антиклінорій, Холзунсько-Чуйський антиклінорій.
На схід від антикліноріїв розташований великий Ануйсько-
Чуйський синклінорій з потужними (до 10 км) морськими і
континентальними силурійськими і девонськими відкладами
геосинклінально-орогенного типу. Від розташованого на
заході Рудного Алтаю герцинського віку Гірський Алтай
відділяється глибинним розломом.

71