Page 161 - 4948
P. 161

герцинською  складчастістю.  Існують  і  інші  точки  зору  на
                            природу Донбасу.
                                  В  будові  складчастого  Донбасу  спостерігається  чітка
                            зональність.  Центральна  зона  великих  лінійних  складок
                            поділяє регіон на дві майже рівні частини: північну і південну
                            зони дрібних складок. У Центральній зоні виділяють Головну
                            антикліналь  Донбасу,  Головну  та  Південну  синкліналі.
                            Складки орієнтовані з північного-заходу на південний схід, в
                            багатьох  місцях  розірвані  і  окремі  їх  частини  зміщені  по
                            площині  розлому.  Поперечним  Ровеньківським  підняттям
                            Головна  синкліналь  розділяється  на  Боково-Хрустальську  та
                            Довжансько-Садкінську мульди, а Південна - на Чистяківську
                            та   Несвітаївсько-Шахтинську       улоговини.     Характерною
                            особливістю  будови  північної  і  південної  зон  дрібної
                            складчастості  є  наявність  у  їх  межах  асиметричних
                            поперечних  складок,  які  на  значній  відстані  переходять  у
                            флексури.
                                  У геологічній будові Донбасу беруть участь породи від
                            докембрію  до  кайнозою.  Складчасті  породи  палеозою
                            залягають  на  кристалічному  докембрійському  фундаменті,
                            поверхня якого опущена на значні глибини (глибина окремих
                            депресій  досягає  20-24  км).  Розріз  палеозою  починається  з
                            девону  (пісковики,  аргіліти,  вапняки,  гіпси,  ангідрити,
                            ефузивні  породи),  який  залягає  у  центральній  і  південно-
                            західній  частині  прогину  і  досягає  потужності  3500м.
                            Відклади  кам'яновугільної  системи  складають  основну  масу
                            осадової  товщі  Донбасу,  розріз  відрізняється  виключною
                            повнотою і надзвичайно великою потужністю (15000-18000м),
                            у  зв'язку  з  чим  може  розглядатись  як  еталонний  для  цього
                            віку.  Карбон  у  Донбасі  представлений  трьома  відділами,
                            однак  основну  частину  складають  осадки  середнього  і
                            верхнього  карбону  -  безкінечне  одноманітне  перешарування
                            аргілітів, алевролітів, пісковиків з підпорядкованою кількістю
                            пластів  та  пропластків  кам'яного  вугілля  і  вапняків.
                            Нараховується  до  300  прошарків  вугілля.  Пермські  відклади
                            поширені  в  основному  на  північному  заході  території,  в
                            Бахмутській котловині. Це глини, аргіліти, алевроліти, гіпси,
                            кам'яна  сіль,  загальною  потужністю  до  3000м.  Мезозойські
                            породи залягають по периферії Донбасу: тріасові пісковики та
                            глини  потужністю  200-300м,  юрські  глини,  пісковики,
                            алевроліти  (300-400м),  крейдові  осадки  (писальна  крейда,
                            мергелі,    піски,    пісковики,    конгломерати      загальною
                            потужністю до 600м). Палеогенові та неогенові породи мають


                                                           160
   156   157   158   159   160   161   162   163   164   165   166