Page 163 - 4948
P. 163

плитою,  виповнений  неогеновими  моласами.  Розрізняють
                            нижні  і  верхні  моласи.  Внутрішня  зона  прогину  складена
                            повною  серією  молас,  які  залягають  на  фліші.  Вони
                            представлені  піщано-глинистою  соленосною  товщею.  З  цією
                            зоною  пов'язані  родовища  нафти,  кам’яної  і  калійної  солей.
                            До  складу  Зовнішньої  зони  прогину  входять  лише  верхні
                            моласи  -  піщано-глинисті  товщі  потужністю  1-4,5  км,  що
                            залягають  на  краю  платформи.  З  ними  пов'язані  родовища
                            газу і самородної сірки.
                                  Закарпатський  прогин по  поверхні  співпадає  з  площею
                            поширення      неогенових      та   вулканогенних      порід    і
                            простягається вздовж Карпат смугою завширшки 25-35 км. У
                            ньому  виділяють  Чопсько-Мукачівську  та  Солотвинську
                            западини  і  Вигорлат-Гутинську  вулканічну  гряду.  В  будові
                            прогину беруть  участь неогенові моласи потужністю 2-3 км,
                            які  містять  соленосну  товщу.  Вулканічна  гряда  також
                            формувалась  у  неогені  і  складена  потужною  товщею
                            базальтів, андезитів, туфів, туфобрекчій тощо. Приурочена до
                            зони глибинного Закарпатського розлому, який проходить по
                            межі складчастих Карпат.
                                  З  породами прогину  пов'язані  родовища горючого газу
                            (Солотвинське,       Русько-Комарівське),      кам’яної      солі
                            (Солотвинське), поліметалічних руд (Беганське, Берегівське),
                            бариту     (Берегівське),   ртуті    (Вишківське),     мармурів,
                            мінеральних вод, цеолітів, туфів тощо.
                                  Гірський  Крим,  як  і  Карпати,  входить  до  складу
                            Альпійсько-Гімалайської        геосинклінальної      складчастої
                            області    Середземноморського       поясу.   Мезокайнозойські
                            породи,  які  складають  цю  гірську  систему,  утворюють  три
                            гірські  гряди,  витягнуті  паралельно  до  Південного  берега
                            Криму.  Найвищою  є  перша  гряда,  яка  утворює  південне
                            узбережжя.
                                  В тектонічному відношенні Гірський Крим представляє
                            собою  мегантиклінорій,  південна  частина  якого  опущена  по
                            розломах  і  занурена  у  Чорне  море.  Тому  він  має  пологе
                            північне  крило  і  обривистий  південний  край.  Північна  межа
                            мегантиклінорію простягається вздовж глибинного розлому  і
                            в  геоморфологічному  відношенні  співпадає  з  Передгірною
                            грядою.  Мегантиклінорій  охоплює  також  південно-західну
                            частину Керченського півострова. До складу мегантиклінорію
                            входять  дрібніші  складчасто-брилові  структури:  антиклінорії
                            (Качинський, Південнобережний, Туакський, Балаклавський),
                            розділені  прогинами  чи  синкліноріями  (Південно-Західним,


                                                           162
   158   159   160   161   162   163   164   165   166   167   168