Page 133 - 4948

Мегантиклінорій ступінчасто спускається в напрямку від
своєї центральної частини по поперечних розломах. На
північному заході він різко звужується і, занурюючись,
утворює Тамансько-Керчинську зону піднять з грязьовим
вулканізмом.
Південно-східна перикліналь Великого Кавказу
занурюється під води Каспію, утворюючи Апшеронську зону
піднять, подібну до Тамансько-Керченської зони. Тут також
сильно розвинутий грязьовий вулканізм. Південна границя
мегантиклінорію проходить по Кахетино-Лечхумському
глибинному розлому.
В структурі мегантиклінорію Малого Кавказу
виділяється декілька концентрично розташованих
антикліноріїв (Сомхетсько-Карабаський, Місхано-
Зангезурський) і синкліноріїв (Аджаро-Тріалетський,
Єревано-Ордубський). Малий Кавказ відрізняється від
Великого більш слабкою дислокованістю порід. Пояснюється
це широким розвитком в його розрізі мезозойсько-
кайнозойських магматичних утворень, які надають товщам
більшої міцності і жорсткості. Вважають, що Великий
Кавказ в значній мірі відповідає міогеосинклінальній зоні,
а Малий Кавказ — евгеосинклінальній зоні Кавказької
геосинкліналі (рис. 9.6).
Мегантиклінорій Великого і Малого Кавказу розділені
Закавказькою міжгірською областю. Вона закладена на
жорсткому серединному масиві (Грузинська глиба). В період
замикання геосинкліналі (олігоцен-неоген) серединний
масив піддавався диференційованому опусканню і
перетворився в міжгірську зону. В її сучасній структурі
виділяють Ріоно-Чорноморську і Нижньокуринську
міжгірські западини, які розділяються
Дзірульським.масивом.

Рисунок 9.6 – Геологічний розріз Малого Кавказу

132