Page 134 - 4948
P. 134

Історія геологічного розвитку
                                  В геологічній  історії розвитку Кавказу можна виділити
                            наступні  основні  етапи:  допалеозойський  який  завершив
                            утворення  байкалід    на    місці    сучасного    Кавказу;
                            палеозойський,         який     ознаменувався     подрібненням
                            байкальської основи і закладанням геосинкліналей   Великого
                            і   Малого   Кавказу,   розділених Закавказьким    серединним
                            масивом;        альпійський,        який  характеризується    власне
                            геосинклінальним  режимом  (мезозой, палеоген) і орогенним
                            (неоген, антропоген) періодом розвитку.
                                  Територію    на    південь    від    Великого    Кавказу    до
                            встановлення орогенного етапу  альпійського циклу,  тобто до
                            олігоцену,  займав  Закавказький  серединний  масив  з
                            фундаментом,  складеним  метаморфічними  сланцями  верхів
                            докембрію - низів палеозою, які виступають на поверхню на
                            Дзирульському  піднятті  і  на  північному  схилі  Малого
                            Кавказу.  В  палеозої  і  тріасі  північна  частина  Закавказького
                            масиву  зазнала  підняття,  а  починаючи  з  юри  більша  його
                            частина  була  покрита  неглибоким  морем  і  стала  ареною
                            вулканічної діяльності, особливо інтенсивної в середній юрі.
                            В  кінці  середньої  юри  західна  частина  масиву  -  Грузинська
                            глиба,  за      виключенням      північної    окраїни      зазнала
                            осушення    з  накопиченням  в  окремих  западинах  спочатку
                            вугленосної  товщі,  проявленням      інтрузій      гранітоїдів,      а
                            потім           відкладенням     верхньоюрських       уламкових
                            червоноколірних  порід  і  місцями  солей  та  виливом  лужних
                            базальтів.
                                  Нова      трансгресія      наступила      в      ранній      крейді,
                            Континентальна  перерва в кінці юри  -   на  початку крейди
                            спостерігалась  і  на решті  масиву.  В  олігоцені,  з  початком
                            гороутворення на Великому і Малому Кавказі в межах масиву
                            виникли спочатку вузькі прогини по периферії цих споруд, а в
                            пізньому міоцені вони злились у великі міжгірські прогини -
                            Ріонський  на  заході  і  Куринський  на  сході,  які  розділились
                            Дзирульським  підняттям.  Морські  тонкоуламкові  моласи
                            олігоцену-середнього   міоцену   в   пізньому   міоцені   були
                            витіснені  континентальними  або  мілководними,  переважно
                            грубими,  моласами.  З  цього  періоду  обидві  западини,
                            особливо середня частина  Куринської  западини,  піддались
                            складчасто-насувним  деформаціям,  які  розповсюдились  зі
                            сторони  Великого  Кавказу.  Деформації  продовжуються  й  в
                            сучасну епоху.
                                  Північно-східна      частина     Куринської      западини


                                                           133
   129   130   131   132   133   134   135   136   137   138   139