Page 127 - 4948

глинами) (рис. 9.3).

Рисунок 9.3 – Схематичний розріз через частину складчастої
споруди Гірського Криму

У Гірському Криму комплекс фундаменту можна
вивчити тільки по ізольованих глибових виходах. В цих
виходах зустрічаються зелені метаморфічні сланці,
середньокам'яновугільні і пермські вапняки.
Тріас в межах Криму найбільш детально вивчений в
районі Сімферополя. В основі тріасу залягає товща (250-
300 м) алевролітів, глинистих сланців і пісковиків. Вище в
розрізі переважають кварцові пісковики, в товщі яких
зустрічаються лінзи конгломератів і вапняків. В пісковиках і
сланцях міститься значна кількість туфогенного матеріалу,
іноді зустрічаються пластові тіла ефузивів.
Юрські відклади мають широке розповсюдження в
Гірському Криму. Нижня юра представлена ритмічним
чергуванням аргілітів, алевролітів і пісковиків з лінзами
вапняків, їх товщина складає 500-1000 м. Породи сильно
дислоковані. На них з розмивом і неузгодженням залягають
відклади середньої юри, які представлені глинистими
сланцями і грубозернистими пісковиками, місцями
конгломератами. З товщею середньої юри пов'язані ефузиви,
інтрузії типу лаколітів, які відслонюються між Ялтою та
Алуштою. Верхньоюрські породи залягають узгоджено на
середньоюрських. Вони мають флішовий характер і вище по
розрізу змінюються мілководними рифогенними вапняками
з коралами, брахіоподами. Ці вапняки складають кримське
високогір'я (Яйлу) від Балаклави до Алушти. В основі
рифогенних вапняків залягають товщі конгломератів
товщиною до 600 м, які містять гальку гранітів. Загальна
товщина юрських відкладів біля 1000 м.

126