Page 68 - 4930

Те, що ми робимо і як робимо, залежить
від того, у якій парадигмі мислимо
й живемо – безособистісній чи особистісній.
Володимир Сабадуха

РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА ДІЯЛЬНІСНОЇ ЗДІБНОСТІ
ІНДИВІДА

У попередньому розділі було встановлено, що для формування діяльнісної зді-
бності потрібні, по-перше, спеціальні й суттєві зусилля з боку вчителів і з боку учнів,
по-друге, навчально-виховний процес необхідно здійснювати через модель людини,
а точніше через ідеал. Цю сутність людського буття християнство сформувало у ви-
мозі: люди мусять спілкуватися через Бога. Для того, щоб спілкування через модель
людини було ефективним, слід продовжити вивчення сутності діяльнісної здібнос-
ті. Метою цього розділу є аналіз структури діяльнісної здібності, рівнів її розвитку
й дослідження соціальних чинників, що їх визначають.

2.1. Зміст поняття „діяльнісна здібність індивіда”

Немає меж удосконалення
діяльнісної здібності.
Олександр Гречаний

Людина як суспільна істота має багато різноманітних властивостей, які перетво-
рюються в здібності. Це ті здібності, завдяки яким люди здійснюють процеси жит-
тєзабезпечення в суспільстві: навчально-виховний, господарсько-економічний,
адміністративно-управлінський, сімейно-побутовий, політико-правовий, морально-
естетичний, духовно-ідеологічний. У різних індивідів можуть бути й зазвичай бува-
ють більш або менш багаті задатки й більш або менш сприятливі умови для їх розви-
тку й удосконалення. Кожна здібність розвивається й удосконалюється із задатку до
рівня обдарованості, талановитості, геніальності через практичні вправи відповідних
їй органів тіла індивіда більш або менш рівномірно й цілісно в співвідношенні з інши-
ми з них, причому як кількісно, так і якісно. „Практичні межі розвитку людських зді-
бностей зумовлені лише такими чинниками, як тривалість людського життя, методи
виховання й навчання та ін., але зовсім не закладені в самих здібностях. Достатньо
вдосконалити методи виховання й навчання, щоб „межі” розвитку здібностей негай-
но підвищилися” [44, с. 29].

67