Page 63 - 4930

Висновки до розділу 1

На основі аналізу проблеми деструктивності ми дійшли висновку, що її причиною,
починаючи вже з середини XIX ст., є діяльність людини посереднього рівня здібностей.
Уважаємо, що світоглядною основою її деструктивної діяльності є установка на пріори-
тет матеріального над духовним. Зберігати в масштабах людства пріоритет матеріаль-
ного в сучасних умовах подібно самогубству. Чому ці висновки не змогли зробити су-
часні мислителі, щоб якось призупинити деструктивний характер людської діяльності?
Уважаємо, що більшість авторів, які аналізували деструктивний характер діяльності по-
середньої людини, припустилися однієї спільної методологічної помилки – вони відри-
вали результати діяльності від здібностей діячів. Спільна методологічна помилка зумо-
вила той факт, що всі згадані автори, крім А. Печчеї та М. С. Гусельцової, осмислювали
діяльність людини в межах спрощеного розуміння поняття „розвиток”, яке розглядали
переважно щодо матеріального буття людини. Це призвело до того, що всі вони мисли-
ли в межах однієї парадигми: пріоритет матеріального над духовним. Отже, мислення в
межах пріоритету матеріального над духовним було світоглядною основою діяльності
посередньої людини й одночасно світоглядною помилкою тих, хто аналізував їхню ді-
яльність. На жаль, маємо констатувати, що ті, хто аналізували діяльність посередньої
людини, були такими самими за своїми здібностям, як і ті, кого вони аналізували.
Виходячи з цього, ми змушені зробити черговий висновок про те, що зусилля більшос-
ті сучасних учених і гуманітаріїв щодо подолання деструктивності мають технократич-
ний і сцієнтистський характер. Отже, без переосмислення світоглядних основ людської
діяльності хаос буття подолати не можна. Якщо епоха модерну сформулювала ідеал ді-
яльності – перетворення природи, то антрополого-глобальна катастрофа вимагає, щоб
людина відновила єдність із природою. Цей характер взаємин із природою І. Пригожин
назвав діалогом. В умовах діалогу людини з природою ідеалом діяльності має бути „не-
діяння”, тобто така діяльність, що максимально орієнтує людину на збереження рівнова-
ги з природою. Безумовно, мати такі взаємини з природою сучасна людина не спроможна.
Це вперше зрозумів А. Печчеї, який сформулював категоричний імператив сучасності:
людино, зміни свої якості! Для реалізації категоричного імперативу сучасності ми про-
понуємо ієрархізовану модель чотирьох рівнів розвитку діяльнісних здібностей людини.
Здійснюючи процес спілкування через модель, ми розгортаємо перед учнями всю скон-
центровану в теорії та на практиці інформацію про людину, яка слугуватиме їй ідеалом.
У процесі спілкування вчителя й учня через модель людини ми приводимо в активний
стан весь інтелектуальний, психологічний, соціальний, життєвий досвід усіх учасників
навчально-виховного процесу. Спираючись на схематично окреслені межі зовнішнього
процесу життєдіяльності людини „Х”, перейдемо до пошуку відповідей на питання до
внутрішнього процесу її життєдіяльності з тим, щоб із них, як із будівельного матеріалу,
власне й побудувати модель людини в позиції „Х” як допоміжний засіб у непосильній
праці самовдосконалення учнем його здібностей.

62