Page 69 - 4930

Усі наявні в індивіда здібності так чи так, тим або тим способом неодмінно про-
являються в процесах і результатах його життєдіяльності, і немає жодної з них, яка
залишалася б нереалізованою. Причому кожна із форм життєдіяльності забезпечу-
ється поєднанням різних здібностей, і чим складніша форма, тим різноманітнішим
має бути їхній склад. Отже, у якій би з форм: спілкуванні, поведінці, вчинках, опе-
раціях, діях, діяльності, справі життя, – люди не здійснювали свою життєдіяльність,
вони завжди роблять те і так, які в них наявні здібності, розвинуті або не розвинуті як
у кількісному, так і в якісному відношенні, – якщо вони роблять те, що вони роблять,
гарно – значить здібності у них гарні, а якщо погано, то погані.
Зазначимо, що здібності разом з органами тіла (задатками), які забезпечують їхнє
функціонування, становлять сутнісні сили людини [31, с. 114 – 116]. Одного разу
склавшись, вони вимагають від їхнього носія задоволення потреби в їхньому функці-
онуванні: „Ніхто не може зробити чогось, не роблячи цього разом з тим заради якоїсь
зі своїх потреб і заради органа цієї потреби…” [29, с. 245]. Кожен індивід змушений
ураховувати залежність від власних сутнісних сил і прагнути задовольнити їхні по-
треби тією або тією формою своєї життєдіяльності.
Оскільки про види й характеристики окремих здібностей ми можемо судити лише
за процесами й результатами життєдіяльності індивіда, то для нас, зацікавлених у піз-
нанні й удосконаленні своїх здібностей, особливе значення має розгляд тієї форми
життєдіяльності, здійснення якої забезпечується одночасним і цілісним функціону-
ванням усіх наявних в індивіда здібностей, а саме – діяльності. Таку здібність індивіда,
яка одночасно й цілісно опредметнюється в процесі й продукті діяльності, ми назвали
діяльнісною здібністю. (Для обґрунтування змісту поняття „діяльнісна здібність” ми
використали ідею А. В. Фурмана про методологічний квадрат [48, с. 22]. Зазначимо, що
ідея методологічного квадрата дуже плідна. Вона знаходить органічне застосування в
проектуванні модульно-розвивальних підручників [49], аналізі українського мента-
літету [50, с. 21]). Розвиток діяльнісної здібності індивіда – це результат органічної
взаємодії молодої людини із сім’єю, суспільством, сферою науки та школою. Кожна
сфера вирішує лише їй притаманні завдання й у єдності з іншими приводить до фор-
мування найбільш достовірного знання про процес розвитку людських здібностей.
Зазначимо, що в цьому процесі реалізовується весь набір здібностей: усе, що харак-
теризує діяльність та її продукт, характеризує й самого діяча. Якщо її зобразити на
нашій схемі, то вона набуде такого вигляду (див. рис. 4).
Уведення поняття „діяльнісна здібність” дозволяє представити структуру окремих
здібностей індивіда через дослідження специфіки процесу й структури продукту його
діяльності. „Класифікація здібностей повинна виходити із психологічного аналізу
відповідних видів діяльності. Іншого шляху до розв’язання цього завдання, як мені
здається, немає” [44, с. 32]. Тому перейдемо до аналізу видів діяльності й, виходячи
з них, класифікуємо здібності.

68