Page 57 - 4928

Основні геометричні побудови

При зовнішньому спряженні центри О та О 1 спряжуваних дуг радіусів R 1 і R 2 містяться
поза дугою радіуса R (рис. 3.15 в). При змішаному спряженні центр О 1 однієї зі спряжуваних
дуг лежить всередині дуги радіуса R, а центр О іншої дуги – поза нею (рис. 3.14 г).
На рисунку 3.15 а представлена деталь сережка, при викреслюванні якої і необхідно
побудувати внутрішнє та зовнішнє спряження.
Отже, підсумовуючи, розглянемо алгоритм побудови спряжень у технічних деталях.
Побудова внутрішнього спряження. Задано: а) радіуси кіл, що спрягаються R 1 і R 2; б)
відстані l 1 і l 2 між центрами; в) радіус R дуги спряження. Необхідно: а) визначити положення
центра О 2 дуги спряження; б) знайти точки спряження S 1 і S; в) провести дугу спряження.
Побудову спряження показано на рисунку 3.15 б. За заданими відстанями між центрами l 1 і l 2
на кресленику намічають центри О і О 1, з яких описують дуги радіусів R 1 і R 2. З центра О 1
проводять допоміжну дугу кола радіусом, що дорівнює різниці радіусів дуг R і R 2, а з центра
О – радіусом, що дорівнює різниці радіусів дуг R і R 1. Допоміжні дуги перетнуться в точці
О 2, яка і буде шуканим центром дуги спряження. Для знаходження точок спряження точку
О 2 з’єднують з точками О і О 1 прямими лініями. Точки перетину продовження прямих О 2О і
О 2О 1 з дугами спряження і є шуканими точками спряження (точки S і S 1). Радіусом R з

центра О 2 проводять дугу спряження між точками спряження S і S 1.
Побудова зовнішнього спряження. Задано: а) радіуси R 1 і R 2 спряжуваних дуг кіл; б)
відстані l 1 і l 2 між центрами цих дуг; в) радіус R дуги спряження. Необхідно: а) визначити
положення центра О 2 дуги спряження; б) знайти точки спряження S 1 і S; в) побудувати дугу
спряження. Побудова спряження показано на рисунку 3.15 в. За заданою відстанню між
центрами l 1 і l 2 на кресленику знаходять точки О і О 1 , з яких проводять дуги радіусами R 1 і
R 2. З центра О проводять допоміжну дугу кола радіусом, що дорівнює сумі радіусів дуг R 1 і
R, а з центру О 1 – радіусом, що дорівнює сумі радіусів дуг R 2 і R. Допоміжні дуги
перетинаються у точці О 2, що і буде шуканим центром спряженої дуги. Для знаходження
точок спряження центри дуг сполучають прямими лініями ОО 2 та О 1О 2. Ці дві прямі
перетинають дуги спряжень в точках S і S 1. З центра О 2 радіусом R проводять дугу
спряження між точками спряження S і S 1.
Побудова змішаного спряження. Приклад побудови змішаного спряження наведений на
рисунку 3.16 б, в, де зображені кронштейн та його кресленик. Задано: а) радіуси R 1 і R 2 дуг
кіл, що спрягаються; б) відстані l 1 і l 2 між центрами цих дуг; в) радіус R дуги спряження.
Необхідно: а) визначити положення центра О 2 дуги спряження; б) знайти точки спряження S 1
і S; в) провести дугу спряження. За заданими відстанями між центрами l 1 і l 2 на кресленику
відзначають центри О і О 1, з яких описують дуги спряження радіусів R 1 і R 2. З центра О
проводять допоміжну дугу кола радіусом, що дорівнює сумі радіусів дуг R 1 і R, а з
центра О 1 – радіусом, що дорівнює різниці радіусів R і R 2. Допоміжні дуги перетнуться в
точці О 2, яка буде шуканим центром дуги спряження. З'єднавши точки О і О 2 прямою лінією,
отримують точку спряження S 1; з'єднавши точки О 1 і О 2, знаходять точку спряження S. З
центру О 2 проводять дугу спряження від S до S 1.
На рисунку 3.17 а зображена деталь (кронштейн), а на рисунку 3.17 б, в, г представлено
послідовність викреслювання цієї деталі з побудовою різних видів спряжень.

57