Page 54 - 4928

а) б) в)

Рисунок 3.11 – Приклади використання спряжень

Для точного і правильного виконання креслеників необхідно вміти виконувати побудови
спряжень, які засновані на двох основних положеннях:
1. Для спряження прямої лінії і дуги необхідно, щоб центр кола, якому належить дуга,
лежав на перпендикулярі до прямої, що проходить через точку спряження (рис. 3.12 а).
2. Для спряження двох дуг необхідно, щоб центри кіл, яким належать дуги, лежали на
прямій, що проходить через точку спряження (рис. 3.12 б).

а) б)

Рисунок 3.12 – Побудова спряжень

Спряження двох сторін кута дугою кола заданого радіуса
При виконанні креслеників деталей, показаних на рисунку 3.13 а, в, д, виконують
побудову спряження двох сторін кута дугою кола заданого радіуса. На рисунку 3.13 б
виконано побудову спряження сторін гострого кута дугою, на рисунку 3.13 б – тупого кута,
на рисунку 3.13 е - прямого. Спряження двох сторін кута (гострого або тупого) дугою
заданого радіуса R виконують наступним чином (рис. 3.13 б і г). Паралельно до сторін кута
на відстані, що дорівнює радіусу дуги R, проводять дві допоміжні прямі лінії. Точка
перетину цих прямих (точка О) є центром дуги радіуса R, тобто центра спряження. З центра
О описують дугу, що плавно переходить у прямі – сторони кута. Дугу завершують у точках
спряження n і n 1. Із них проводять перпендикуляри до сторін кута.
При побудові спряження сторін прямого кута центр дуги спряження простіше знаходити
за допомогою циркуля (рис. 3.13 е). З вершини кута А проводять дугу радіусом R, що
дорівнює радіусу спряження. На сторонах кута отримують точки спряження n і n 1. З цих
точок, як з центрів, проводять дуги радіусом R до взаємного перетину в точці О, яка є
центром спряження. З центра О описують дугу спряження.

54