Page 257 - 4928

Кресленики складаних одиниць

колонок розташовують безпосередньо під ними. Коли специфікацію виконують окремо, то
послідовність записів роблять зверху вниз, а заголовки колонок розташовують вгорі.
12.3 Кресленик загального виду

Кресленик загального виду – документ, що визначає конструкцію виробу, взаємодію
його основних складових частин і пояснює принцип роботи виробу.
Кресленик загального виду виконують так, щоб за ним можна було без додаткових
роз’яснень розробити робочу конструкторську документацію: робочі кресленики деталей,
складальні кресленики, специфікацію.
Кресленик загального виду повинен містити зображення виробів з їх видами, розрізами,
перерізами, а також текстову частину і написи, необхідні для розуміння конструкції виробу,
взаємодії його основних складових частин і принципу дії виробу, а також дані про склад
виробу. За цими креслениками можна уявити не лише зв’язок і способи поєднання деталей, а
й конструкцію кожної деталі зокрема. Кресленики загальних видів використовують для
підготовки виробництва, розробки технологічної документації, оснащення виробництва, для
контролю і прийому виробів.

12.3.1 Читання креслеників загального виду

Завершальним етапом вивчення технічних креслеників є читання та деталювання
креслеників загального виду та складальних креслеників.
Що означає прочитати кресленик загального виду? Це означає, що необхідно
представити принцип роботи виробу і його призначення, конструкцію деталей і складаних
одиниць, якщо вони є у виробі, характер з’єднання деталей та ін.
Прочитання кресленика загального виду означає:
1. Ознайомлення зі змістом основного напису для визначення назви виробу, масштабу
зображення, виконавця та ін.
2. Встановлення призначення і принципу роботи виробу, його технічних характеристик і
вимог до експлуатації за документами, доданими до кресленика.
3. Визначення за специфікацією кількості та назв оригінальних, стандартизованих і
купованих деталей, що входять до складу виробу.
4. Загальне ознайомлення із зображеннями виробу, встановлення кількості й різновидів
зображень (види, розрізи, перерізи, виносні елементи, поєднання видів з розрізами та ін.),
визначення положень січних площин, за допомогою яких виконані розрізи і перерізи.
Необхідно звертати увагу на написи та познаки над зображеннями.
5. З’ясування габаритних, монтажних, приєднювальних і довідкових розмірів, нанесених
на креслениках.
6. Установлення характеру взаємодії складових частин виробу, його функціональних
особливостей і взаємозв'язків з іншими виробами, а також характеру з'єднань (роз’ємні чи
нероз’ємні).
7. Вивчення форми і положення конкретної деталі. Визначення її номера в складаній
одиниці, зіставлення з номером позиції, привласненим деталі за специфікацією. При
вивченні форми і положення конкретної деталі слід ураховувати загальну конструкцію
складаної одиниці і проекційний зв'язок зображень.
8. З’ясування способу виготовлення деталі.
З’ясувати конструкцію складаної одиниці за креслеником загального виду без повного
аналізу конфігурації кожної її деталі дуже важко, бо деталі зображують у з’єднанні й
частково закривають одна одну.

257