Page 34 - 4921

В рамках сьогоднішнього виступу неможливо детально охарактеризувати всі її параметри. Та в
цьому зараз і немає необхідності. Але очевидно, що в такій системі всі країни повинні володіти
гарантованим доступом до необхідних ресурсів життєзабезпечення, а також до нових технологій і
джерел розвитку. Повинні бути сформовані гарантії, які дозволили б мінімізувати ризики повторення
нових криз, подібних тому, який ми сьогодні переживаємо.
Звичайно ж, обговорення всіх цих тем нам необхідно продовжити, в тому числі в рамках
міжнародних форумів, на згадуваній уже квітневій зустрічі "Великої двадцятки" в Лондоні.
Рішення, які ми приймаємо, повинні бути не тільки відповідати поточній ситуації, але і
враховувати потреби нового, посткризового світу.
На етапі виходу з кризи глобальна економіка може зіткнутися з банальним браком, наприклад,
енергетичних ресурсів, опинитися під загрозою «знеструмлення» майбутнього зростання.
Три роки тому на саміті "Великої вісімки" ми поставили питання про глобальну енергобезпеку,
закликали до спільної відповідальності продавців, споживачів, передавачів енергоресурсів. Вважаю, що
настав час для запуску по-справжньому дієвих механізмів такої відповідальності.
Єдиний шлях забезпечення справжньої глобальної енергетичної безпеки - формування
взаємозалежності, в тому числі на основі обміну активами, без будь-якої дискримінації чи подвійних
стандартів. Така взаємозалежність і породжує реальну відповідальність усіх.
На жаль, теперішня Енергетична хартія так і не стала дієвим інструментом, який здатний
врегулювати виникаючі проблеми. Її принципи не дотримуються навіть ті країни, які її підписали і
ратифікували, благополучно забувають, коли потрібно її застосовувати. Ми пропонуємо зайнятися
розробкою нової міжнародної договірно-правової бази у сфері енергетичної безпеки. Реалізація нашої
ініціативи могла б зіграти економічну роль, в порівнянні з результатом від укладення Договору про
заснування європейського об'єднання вугілля і сталі. Я в цьому аніскільки не сумніваюся. Тобто, нарешті
нам вдалося б пов'язати споживачів і виробників в реальне, засноване на чіткій правовій базі єдине
енергетичне партнерство.
Кожен з нас добре розуміє, що різкі та непередбачувані коливання цін на енергоносії є величезним
дестабілізуючим чинником світової економіки. Сьогоднішнє обвальне падіння цін може привести до
зростання нераціонального споживання ресурсів.
При цьому з одного боку, скоротяться інвестиції в енергозбереження і альтернативні джерела
енергії, а з іншого - зменшаться вкладення в нафтовидобуток і піде її неминучий спад, що, в кінцевому
рахунку, обернеться черговим некерованим зростанням цін на етапі економічного підйому. А ще означає
початок нових труднощів, тобто це буде дорога до нової кризи.
Необхідно повернутися до цін, побудованих на балансі між попитом і пропозицією, максимально,
наскільки це можливо, очистити ціноутворення від впливу спекулятивних складових, породжених
численними похідними фінансовими інструментами.
Однією з серйозних проблем залишається забезпечення транзиту енергоресурсів. Існує кілька
способів її вирішення, всі вони повинні бути використані.
Перший спосіб - це остаточний перехід на загальновизнані ринкові принципи формування тарифів
на послуги пов’язані з транзитом. Вони можуть бути зафіксовані і в міжнародно-правових документах.
Це повинно стосуватися і вуглеводневої сировини, та ядерного палива, до певної міри і
електроенергетики.
Другий - це розвиток і диверсифікація маршрутів транспортування енергоресурсів. Ми вже давно і
активно працюємо по цих напрямках.
Тільки за останні роки нами були побудовані газопроводи "Ямал-Європа", "Блакитний потік" до
Турецької Республіки. На практиці доведено, що вони дуже затребувані, актуальні і ефективно
працюють.
33