Page 87 - 4913

- у випадку придбання фінансових інвестицій шляхом обміну на цінні папери
власної емісії їх оцінено за справедливою вартістю переданих цінних паперів;
- у разі придбання фінансових інвестицій шляхом обміну на інші активи оцінку
їх має бути проведено за справедливою вартістю переданих активів (тобто у сумі, за
якою може бути здійснено обмін активу або оплату зобов’язання в результаті операції
між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами), іншими словами — за
поточною ринковою вартістю. Якщо інформація про останню відсутня, то доцільно
застосувати експертну оцінку.
Іншим аспектом аудиторського контролю, пов’язаним з оцінкою, є перевірка
правильності оцінки фінансових інвестицій, цінних паперів на дату балансу, тобто на
момент складання річного звіту. Підприємства повинні керуватися П(С)БО 12, згідно з
яким всі фінансові інвестиції з метою оцінки розділено на три групи.
1. Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх
погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) — на дату балансу
відображаються за справедливою вартістю. У випадку якщо збільшилась балансова
вартість таких інвестицій (порівняно з їх початковою собівартістю), різницю потрібно
віднести на субрахунок 746 «Інші доходи від звичайної діяльності», а якщо зменшилась
— на субрахунок 975 «Уцінка необоротних активів i фінансових інвестицій».
2. Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, — на
дату балансу відображаються за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій
(це в основному стосується різних видів облігацій). Тому аудитору важливо перевірити:
якщо облігації було придбано за ціну, яка відрізняється від їх номіналу, то яким чином
підприємство-клієнт відобразило дисконт чи премію, що при цьому виникають, та чи
правильно розраховано їх амортизацію i віднесено на фінансовий результат у Звіті про
фінансовий результат.
3. Фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі, — на
дату балансу має бути відображено за вартістю, визначеною з урахуванням усіх змін у
власному капіталі об’єкта інвестування, крім тих, що є результатом операцій між
інвестором i об’єктом інвестування. Цей метод участі в капіталі застосовується до
інвестицій в асоційовані, дочірні та спільні підприємства, якщо частка інвестора в
Уставному капіталі таких підприємств перевищує 25%. Слід зазначити, що облік
фінансових інвестицій за методом участі в капіталі виявився для підприємств
складним, i вони вживають усіх заходів для того, щоб його уникнути. Однак
необхідність застосування обліку фінансових інвестицій пояснюється у П(С)БО 28
«Облік інвестицій в асоційовані компанії» тим, що визначення доходу від інвестицій у
компанії, на які інвестор має істотний вплив лише на підставі отриманих дивідендів, не
може слугувати адекватним вимірником дійсного доходу від інвестицій. Використання
методу участі в капіталі робить інформативнішою звітність про активи i прибуток
інвестора i вимагає наявності постійного зв’язку між інвестором та об’єктом
інвестування з обов’язковим повідомленням один одного про результати діяльності.
Остання група інвестицій є абсолютно новим поняттям у вітчизняній практиці
обліку й аудиту. Аудитору слід приділити їй особливу увагу у зв’язку з високим рівнем
ризику виникнення помилок в обліку i звітності.
Якщо об’єктом інвестування було отримано прибуток (збиток), то інвестор
повинен відповідно збільшити (зменшити) вартість інвестицій на частку, яка йому
належить. При цьому слід враховувати й отримані інвестором дивіденди. Отже,
аудитор перевіряє правильність обчислення вартості фінансових інвестицій, що
обліковуються методом участі в капіталі на дату балансу, за формулою:
Вартість фінансових інвестицій = початкова собівартість фінансових інвестицій
+ частка прибутку (збитку) в об’єкті інвестування — отримані дивіденди (які
відображаються у Звіті про рух грошових коштів за статтею «Отримані дивіденди»).

87