Page 159 - 4902

існуючому рівні цін та доходів споживати продукти харчування на
раціональному, медично обґрунтованому рівні незалежно від со-
ціального статусу та місця проживання людини). Економічна до-

ступність, виступаючи як похідна попиту, визначається рівнем до-
ходів у суспільстві, характером їх перерозподілу, культурою спо-
живання.
2) Фізична доступність продовольства (стабільна наявність
продуктів харчування достатньої кількості та якості для усіх верств
населення). Фізична доступність — похідна пропозиції продуктів

харчування. Її забезпечення у повному обсязі тісно пов’язано зі ста-
більною наявністю як внутрішніх і зовнішніх джерел продовольства
та сировини, так і їх резервних фондів. Окремою складовою фізичної
доступності в сучасних умовах можна вважати безпечність продук-

тів харчування для здоров’я людини.
3) Продовольча незалежність (стан продовольчого забезпечен-
ня, за якого фізична та економічна доступність життєво важливих
продуктів харчування для населення забезпечується переважно за ра-
хунок вітчизняного виробництва та запасів державного матеріально-
го резерву). Продовольчу незалежність не можна ототожнювати з
автаркією: на відміну від останньої вона передбачає не самоізоляцію,

а тільки підвищену увагу до власного виробництва.
Продовольча незалежність – важлива умова національної безпе-
ки, але прагнення до високого рівня самозабезпечення сприймається
в суспільстві доволі неоднозначно. Споживачеві вигідно купувати на

світовому ринку дешевші товари, які були виготовлені у порівняно
кращих умовах. Для товаровиробників дешевші продукти – загроза
їх власному виробництву. Компроміс між їх інтересами складає
основу державної політики у сфері продовольчої безпеки. Україна,
яка здатна повністю забезпечити себе продовольством, використо-
вуючи лише 70 % орних земель, традиційно орієнтується на високий

рівень продовольчої незалежності. З одного боку, це пов’язано з вик-
ликами глобального ринку: конкуренцією між споживачами, почасті-
шанням випадків дезорганізації зовнішньої торгівлі, а з другого - з
прагненням зберегти власний аграрний сектор, поліпшити добробут
сільського населення, спростити процес гарантування державою до-

ступу до продуктів харчування.
Якісне харчування традиційно вважають основним критерієм та
метою продовольчої безпеки. Зважаючи на розбіжність у наці-
ональних споживчих традиціях, її прийнято оцінювати добовою
енергетичною цінністю раціону харчування та ступенем повноцінно-
сті споживання (обсяги спожитих продуктів порівнюються з медич-

.