Page 113 - 4902
P. 113

на виступати формою соціальної безпеки – одного з основних аспек-
             тів безпеки особи. До того ж таке розуміння означеної проблеми ціл-
             ком  відповідає  усталеному  положенню,  згідно  з  яким  держава  як

             організація являє собою одну з традиційних форм спільності людей.
                   Підхід до вирішення всього комплексу соціокультурних проблем
             у перехідному суспільстві передбачає деяку зміну пріоритетів, а саме:
                   – не  людина  заради  досягнення  цілей  (соціальних,  політичних,
             економічних тощо), а соціокультурне середовище – заради інтересів
             безпечного розвитку особистості;

                   – не  людина  заради  охорони  державних  кордонів,  а  держава  –
             для охорони й гарантування безпеки людини, для створення і вико-
             ристання  тих  переваг  розвитку,  які  досягаються  завдяки  суспільно
             державній життєдіяльності тощо.

                   Для  найбільш  повного  й  адекватного  усвідомлення  цієї  думки
             доцільно усвідомити сутність й зміст безпеки людини, особи.
                   Як вже зазначалось, природу безпеки становить природа речей,
             тобто об’єктивний процес реалізації активного початку у становлен-
             ні речі. Визначаючи буття речей у їх цілісності, природа речей фор-
             мує  механізми  самозбереження  якісної  визначеності  речі.  Вже  в
             найпростіших  мікроорганізмах  існують  механізми  самозбереження,

             засновані на розпізнаванні позитивних і негативних зовнішніх впли-
             вів. На більш високих рівнях розвитку живої природи виникає фено-
             мен  біологічного  змісту,  коли  живий  організм  переносить  на  нав-
             колишній світ значимий для нього зміст, наприклад, їжі. З виникнен-

             ням психіки розвиваються психічні форми осмислення зовнішнього
             середовища.  Вищі  тварини,  одержуючи  можливість  не  тільки  цілі-
             сного сприйняття окремих предметів, а й всієї ситуації, стають зда-
             тними до випереджального відображення.
                   Здатність вищих тварин до оцінки негативних наслідків тих або
             інших  зовнішніх  впливів  і  породжує  феномен  небезпеки.  Думкою

             пов’язуючи той чи інший зовнішній вплив з майбутніми негативни-
             ми  наслідками,  тварина  привласнює  йому  визначений  біологічний
             зміст – зміст небезпеки. При цьому зміст небезпеки може бути прив-
             ласнений як дійсно заперечливому впливові, так і уявному. Феномен
             небезпеки має суттєве значення для самозбереження життя. Тварина,

             нездатна сприймати навколишній світ крізь призму небезпек, гине в
             дикій природі.
                   У  людській  життєдіяльності  феномен  небезпеки  одержує  по-
             дальший  розвиток.  Маючи  свідомість,  людина  стає  здатною  не
             тільки  до  оцінки  негативного  впливу  на  неї  або  на  який-небудь
             інший об’єкт, вона може оцінити й свій стан, своє ставлення щодо



                                                             .
   108   109   110   111   112   113   114   115   116   117   118