Page 113 - 4902

на виступати формою соціальної безпеки – одного з основних аспек-
тів безпеки особи. До того ж таке розуміння означеної проблеми ціл-
ком відповідає усталеному положенню, згідно з яким держава як

організація являє собою одну з традиційних форм спільності людей.
Підхід до вирішення всього комплексу соціокультурних проблем
у перехідному суспільстві передбачає деяку зміну пріоритетів, а саме:
– не людина заради досягнення цілей (соціальних, політичних,
економічних тощо), а соціокультурне середовище – заради інтересів
безпечного розвитку особистості;

– не людина заради охорони державних кордонів, а держава –
для охорони й гарантування безпеки людини, для створення і вико-
ристання тих переваг розвитку, які досягаються завдяки суспільно
державній життєдіяльності тощо.

Для найбільш повного й адекватного усвідомлення цієї думки
доцільно усвідомити сутність й зміст безпеки людини, особи.
Як вже зазначалось, природу безпеки становить природа речей,
тобто об’єктивний процес реалізації активного початку у становлен-
ні речі. Визначаючи буття речей у їх цілісності, природа речей фор-
мує механізми самозбереження якісної визначеності речі. Вже в
найпростіших мікроорганізмах існують механізми самозбереження,

засновані на розпізнаванні позитивних і негативних зовнішніх впли-
вів. На більш високих рівнях розвитку живої природи виникає фено-
мен біологічного змісту, коли живий організм переносить на нав-
колишній світ значимий для нього зміст, наприклад, їжі. З виникнен-

ням психіки розвиваються психічні форми осмислення зовнішнього
середовища. Вищі тварини, одержуючи можливість не тільки цілі-
сного сприйняття окремих предметів, а й всієї ситуації, стають зда-
тними до випереджального відображення.
Здатність вищих тварин до оцінки негативних наслідків тих або
інших зовнішніх впливів і породжує феномен небезпеки. Думкою

пов’язуючи той чи інший зовнішній вплив з майбутніми негативни-
ми наслідками, тварина привласнює йому визначений біологічний
зміст – зміст небезпеки. При цьому зміст небезпеки може бути прив-
ласнений як дійсно заперечливому впливові, так і уявному. Феномен
небезпеки має суттєве значення для самозбереження життя. Тварина,

нездатна сприймати навколишній світ крізь призму небезпек, гине в
дикій природі.
У людській життєдіяльності феномен небезпеки одержує по-
дальший розвиток. Маючи свідомість, людина стає здатною не
тільки до оцінки негативного впливу на неї або на який-небудь
інший об’єкт, вона може оцінити й свій стан, своє ставлення щодо

.