Page 94 - 4899

Дослідники різних галузей науки встановили, що подільські печери у тортонських гіпсах –
це дуже складні решіткоподібні лабіринти, розроблені за системою тріщин. Ці печери –
найбільші в Україні та на території бувшого СРСР, а за сумарною довжиною – найбільші
гіпсові печери світу. Печера Оптимістична має довжину лабіринтів 207 км та займає друге
місце у світі (після печерної системи Флінт-Мамонтова в США, штат Кентуккі). Печера Озерна
– 114 км, займає 4 місце у світі за сумарною довжиною проходів. Інші печери також мають
значні розміри : Кришталева (Кривченська) – 22 км, Млинки – 27 км, Славка – 9,1 км, Вертеба –
8 км, Угринь – 2,12 км, Ювілейна – 1,5 км, Тимкова скеля – 1,43 км (табл. 3.3).
Складні лабіринти печерних систем Подільського Придністров'я розроблені [19, 27, 33,
36] у гіпсово-ангідритовій товщі дністровсько-ратинського горизонту прутського
(верхньотортонського) яруса. Ця товща зверху прикрита щільними хемогенними вапняками
верхньої частини того ж горизонту та шаруватими вапняками пронятинського горизонту.
Вапняки, що покривають інтенсивно карстуючі гіпси та ангідрити, утворюють міцну покрівлю,
яка і дозволяє розвиватись складній сітці підземних лабіринтів.
У тектонічному відношенні для зони розповсюдження гіпсів характерна блокова
роздробленість при певній ієрархії блоків і розломів. Макроблоки площею 500-1500 км 2
обособлені в результаті різнознакових неотектонічних рухів. Вони розділені розломами з
амплітудою до 100 та більше метрів. У свою чергу макроблоки поділяються на мезоблоки та
мікроблоки з характерною тріщинуватістю. Вони також розділені розломами двох типів.
Перший тип – це коли товща гіпсів повністю зміщена та контактує з некарстуючими
породами, а другий, коли розломи менш амплітудні та тоді вони сприяють карстуванню
2
розломних зон. Площі блоків 5-100 км . У цілому спостерігається ступінчасто-блокове
опускання товщі гіпсів у бік долини р. Дністер.
У гідрогеологічному відношенні печери Подільського Придністров'я розташовані вище
від ерозійного рівня Дністра та його допливів і тому вони повністю дреновані. Тут
утворюються лише вадозні води внаслідок атмосферних опадів. Південніше, за Дністром у
Чернівецькій області, печери розташовані нижче від ерозійних врізів та на них впливають
ювенільні води підземних горизонтів. Тобто там процеси карстування можуть продовжуватись
і тепер.
Яких природних змін зазнало геологічне середовище під впливом карстових процесів? Ми
їх оцінюємо як відношення площі та об’єму карстових порожнин (табл. 3.3) відповідно до
площі та об’єму закарстованого геологічного середовища:

S
sE карст  карст
ГС
S ГС , (3.1)
V
vE карст  карст
ГС
V ГС , (3.2)

sE карст vE карст
де ГС і ГС – частка у відсотках площі та об’єму закарстованого геологічного
середовища, тобто природні екологічні зміни геологічного середовища (ГС) під впливом
карстових процесів;
S карст – площа печер закарстованого ГС;
V карст – об’єм печер закарстованого ГС;
S ГС – площа ГС, де розповсюджені карстові процеси;
V ГС – об’єм ГС, де розповсюджені карстові процеси.

У нашому випадку:
2
S карст = 710,8 тис. м ,
3
V карст = 1459,2 тис. м (див. табл. 3.2),
2
2
S ГС = 1900 км =1 900 000 000 м ,
3
2
V ГС = 1 900 000 м x 50 м = 95 000 000 000 м .
94