Page 89 - 4899

Усе це привело до того, що у залеглих вище платформових осадових товщах Волино-
Подільської плити зазначена система діагональних розломів різного порядку чітко проявлялась
протягом палеозою, мезозою і кайнозою, впливаючи на формування як структур чохла, так і
неотектонічних структур та морфострутруктур сучасного рельєфу. Усе це чітко видно в системі
гідромережі і навіть в орієнтації карстово-печерних систем.

Неотектоніка та сучасна геодинаміка
Із аналізу сучасного рельєфу, розповсюдження, гіпсометрії і віку поверхонь
вирівнювання, геологічної будови кристалічного фундамента та платформного осадового
покриву, морфоструктурних особливостей досліджуваної території методами ДЗЗ,
В. П. Палієнко [29] і Р. О. Спиця [37], враховуючи дані попередніх дослідників П. М. Цися,
І. Д. Гофштейна та багатьох інших [7-9, 16, 19, 24-26], склали карту сумарних амплітуд
неотектонічних рухів земної кори (рис. 3.17). Підраховані також середні градієнти швидкостей
неотектонічних рухів. На відповідній карті можна спостерігати досить строкату картину
розподілу цих градієнтів, що свідчить про значну диференціацію молодих тектонічних
процесів. Останні впливають на формування річкової мережі та на активізацію в тих чи інших
місцях небезпечних геодинамічних явищ – зсувів, ерозії, селей, суфозії, обвалів та осипань і т.д.
Р. О. Спиця виявив локальні здвиги і напрями неотектонічних напружень (рис. 3.18), які
необхідно враховувати при будівництві магістральних нафтогазопроводів, залізниць, мостів та
інших споруд.

Мінерально-сировинні ресурси
Досліджуваний район не багатий на корисні копалини, як і сусідні території Волино-
Подільської плити [38], хоча історія їх видобутку нараховує не одне тисячоліття. Г. І. Денисик
[16] виділяє п’ять етапів гірничо-видобувної справи на Поділлі:
1) етап кременю (від 40 тис. р. тому – до II тисячоліття до нашої ери), коли наші предки
добували для виготовлення знарядь кремень із сеноманських відкладів, які розробляли штольні
та постачали у Прикарпаття, Польщу і навіть Прибалтику;
2) етап болотних руд (кінець II тисячоліття до н.е. – XII ст.), коли військові потреби
примусили добувати бурий залізняк (лімонит) та виплавляти залізо;
3) етап будівельних матеріалів (XII-XVIII століття) для відновлення міст після монголо-
татарського нашестя кам’яними будівлями та фортецями. Червоний девонський пісковик
Придністров’я постачали навіть у Китай;
4) етап промислового освоєння мінеральної сировини (XIX – початок XX ст.)
характеризувався розвитком порцеляно-фаянсових підприємств, для яких розробляли гіпс у
пониззях р. Збруч, і цукрових заводів, кожний із яких мав по 2-3 кар’єри вапняків;
5) сучасний етап розпочався у 30-х років XX ст. та характеризується активною
експлуатацією усіх видів наявної тут сировини.
Характеристика корисних копалин Дністровського каньйону є в працях М. Я. Сивого та В.
М. Кітури. Весь Подільський регіон М. Я. Сивий поділяє на шість мінерально-сировинних
субрайонів, із яких досліджувана нами територія відноситься до VI- Борщівсько-Ямпільського
субрайону, що прилягає до лівобережжя Дністра. Основний принцип їх виділення – чітко
виражена сукупність основних і специфічних видів мінеральної сировини, генетичний зв'язок
родовищ корисних копалин з певними стратиграфічними горизонтами та структурно-
геоморфологічними одиницями.
Можна констатувати, що відкритих та розвіданих родовищ багато, але їх розробку до
цього часу виконують без оцінювання впливів на навколишнє середовище, без урахування
вартості інших природних ресурсів, які порушуються та руйнуються, без належних екологічних
обмежень.

89