Page 171 - 4899

Транскордонні перенесення зумовлені західними циклонами, що переносять на територію
Карпат і Поділля забруднення (в основному, це сірчані сполуки – до 691 тис. т/рік) з Катовіце-
Краківського регіону Польщі. Захист від них можливий тільки на державному рівні. Поки що
його не має. Є міждержавні угоди про зниження шкідливих емісій, існує їх облік Міжнародним
метеорологічним центром в Осло, але немає механізмів відшкодування збитків за ці
забруднення.
Регіональні впливи забруднень на довкілля Дністровського каньйону йдуть з сусідньої
Львівської області (Стебник та інші техногенно небезпечні об’єкти), а головними є
Бурштинська ТЕС, Калуш з гірничо-хімічними підприємствами, місто Івано-Франківськ та
Надвірна з нафтохімічним виробництвом. Для кожного із них існує добре спланована система
необхідних заходів, які, на жаль, не завжди виконуються. Наголосимо лише, що на головному
забруднику Західного регіону України – Бурштинській ТЕС – необхідно продовжити
встановлювати електрофільтри, включивши до найближчих планів 7, 4, 2 і 1 блоки. Велику
загрозу довкіллю несе головне хвостосховище між сс. Задністрянськ, Більшівці, Поплавники.
Енергетики продовжують нарощувати дамбу, верхні яруси якої не були передбачені проектом.
Не виконуються плани рекультивації і озеленення хвостосховища. На виділення площ для їх
розширення не дає згоду місцеве населення. Отже, на ТЕС існує ряд екологічних проблем, які
поки що не вірішено.
Калійний завод у м. Калуші не працює з 2002 р., хоча потреба у калійних добривах в
Україні велика і їх доводиться купувати в Білорусі. Хвостосховище заводу з 9 млн м 3
небезпечних солей є великою загрозою для довкілля. У випадку прориву захисної дамби, а вона
ледь-ледь стримує «хвости», ця пульпа через р. Сівку потрапить у Дністер і буде катастрофа,
гірша від тієї, що відбулась у 1983 р., після прориву такої дамби у Стебнику. Необхідно негайно
вирішити цю проблему на державному рівні. Як один із можливих варіантів запропоновано
переробку соленосних шламів шляхом випарування з отриманням цінної хімічної продукції.
Локальні впливи на довкілля Дністровського каньйону – це скиди у водне середовище,
викиди в атмосферне повітря та забруднення ґрунтів відходами в кожному адміністративному
районі. Джерела локальних впливів розташовані, як правило, в районних центрах, і облік їх
також проводиться по району в цілому. Тому, зібравши відповідну статистичну інформацію, ми
«прив’язали» кожний районний центр або район до тієї чи іншої геоекологічної смуги (табл.
3.24). Це дозволило конкретизувати оцінку локального впливу на ту чи іншу геоекологічну
смугу, що дає можливість розробити конкретні природоохоронні заходи як для смуги, так і для
відповідного району. Якщо ж ми проаналізуємо «Довгострокові програми охорони
навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення
екологічної безпеки до 2010 р.» Івано-Франківської і Тернопільської областей, то побачимо, що
там порайонні заходи виділені лише частково. Отже, ми рекомендуємо розробити такі
екологічні програми не тільки для областей, а й для районів, і виконувати це потрібно
відповідно до геокологічного районування. Контролювати ж екологічні зміни у кожній
геокологічній смузі і по району в цілому необхідно засобами моніторингу довкілля. Проект
мережі такого моніторингу ми розробили на основі карти сучасної екологічної ситуації (рис.
3.56) та геоекологічного районування (рис. 3.57). Мережа повинна включати 3 поздовжні
профілі 1-1, 2-2, 3-3, паралельні до річища Дністра, і 3 поперечні до долини Дністра профілі 4-4,
5-5, 6-6 з 57 геоекологічними полігонами (точками спостережень, місцями відбору проб).
Виходячи з того, що на екологічний аудит Дністровського каньйону було витрачено 240 тис.
грн. (140 геоекологічних полігонів – див. розділи 2, 3), то на кожний рік моніторингових
спостережень необхідно витрачати у 2, 4 раза менше (140 : 57=2,4), тобто 100 тис. грн. І тоді
екологічна ситуація буде під контролем.
Щоб конкретизувати локальні впливи, знайти «авторів» тих чи інших забруднень,
необхідно дійти до кожного джерела викидів чи скидів. На запропонованій нами комплексній
системі екологічної безпеки Дністровського каньйону (табл. 3.24) це проілюстровано на
прикладі Заліщицького району. На його території, а точніше у м. Заліщики, діють 8 конкретних
промислових підприємств – забруднювачів довкілля.

173