Page 173 - 4899

понад 60 видів). Низка видів рослин – тирлич, родіола рожева, ранньовесняні ефемероїди,
орхідні – потрапили до Червоної книги через нерегламентований та надмірний збір.
Інтенсивне ведення лісорозробок і розвиток промислових зон міст та добування корисних
копалин привели до зникнення і деградації цілого ряду екосистем. Так, у витоках Дністра та на
Поділлі скоротилися більш ніж удвічі площі букових пралісів, зникла низка унікальних
верхових боліт, джерельних мікроекосистем, опинилося під водосховищами багато
кам'янистих, піщаних і болотних екосистем, скоротилися ареали рідкісних у світовому
масштабі видів рослин і тварин.
Деградація гідрографічної мережі і зменшення водоохоронних функцій лісу. За попередні
50 років водна меліорація стосувалася близько 30 % земель і супроводжувалася знищенням
боліт, осушенням заплавних земель, спрямленням та поглибленням русел річок басейну. Ця
діяльність, як і лісогосподарська без врахування екологічних функцій лісу, на тлі нарощування
промислового виробництва, призвела до прискореного скидання води в гідрографічну мережу,
втрати природних регуляторів і резерватів води, зниження рівня ґрунтових вод, обміління річок
тощо.
Лісистість території у басейні Дністра в минулому сторіччі зменшилася вдвічі і не
перевищує 40 %. Це призвело до значного зниження водоохоронної, водорегулювальної і
протиерозійної функцій лісів.
Зростання площ орних земель, особливо на лівобережжі, і руйнування крутих схилів,
застосування прямолінійної організації сільськогосподарських угідь, вирубка та зниження
функцій захисту лісів від паводків призвели до активізації водно-ерозійних процесів. За останні
30 років площа еродованих сільськогосподарських угідь у верхній частині басейну Дністра
зросла в 1,5-2 рази і складає майже 20 % від загальної площі сільськогосподарських угідь.
Промислове забруднення і комунальні стоки. Особливо складна екологічна ситуація
склалася в прикарпатському Калусько-Стебникському гірничодобувному районі, де
багатовікове неконтрольоване добування соляних руд (переважно калійної солі) на глибинах
500-600 м є однією з основних загроз для екосистем Дністра.
У районі верхів'я річки також експлуатуються Бориславські родовища нафти й
озокеритові копальні, а також діючими є більш ніж 50 кар'єрів з видобутку гравію і гравійно-
3
піщаної суміші продуктивністю до 2 млн м у рік, що також веде до змін гідрографічної мережі.
До найбільших населених пунктів, стоки з яких так чи інакше потрапляють у Дністер,
належать: система міст Дрогобич-Стебник-Трускавець-Борислав (300 тис. мешканців), міста
Івано-Франківськ (260 тис.), Кам'янець-Подільський (120 тис.), Калуш (75 тис.), Могилів-
Подільській (50 тис.). Переважно в містах розміщено більш ніж 1100 підприємств
нафтохімічного, гірничодобувного, хімічного, металургійного, електротехнічного,
мікробіологічного, деревообробного, сільськогосподарського, харчового й інших видів
промисловості. Не збалансований промисловий ріст призвів до дефіциту води (витрати води
майже дорівнюють стоку Дністра в маловодні роки) і це вимагає впровадження зворотних та
повторних циклів.
Забруднення води з джерел сільськогосподарського походження. У басейні Дністра
зрошується 215 тис. га земель (Молдова – 170 тис. га, Україна – 45 тис. га). Для цього щорічно
3
відбирається до 1 млрд м дністровської води. Інтенсивне використання води зумовило
забруднення річки стічними водами, у тому числі в місцях розміщення інтенсивного
сільськогосподарського виробництва, особливо виноградарства і садівництва та тваринницьких
ферм. Ведеться активна розробка гравію з дна річки і водосховищ.
Моніторинг біорізноманіття та якості вод в Україні лише формується. Такий
моніторинг за обмеженим переліком видів, в основному рідкісних та зникаючих, у межах
окремих ділянок Дністровського екокоридора здійснюють установи природно-заповідного
фонду та кілька наукових і освітніх закладів. Існуючі системи моніторингу якості води в
Україні не відповідають сьогоднішнім вимогам. Моніторинг здійснюєть декілька відомств
(гідрометеослужба, служби водних господарств, охорони здоров'я й екологічна інспекція) і їхні
результати часто не збігаються, тому що вони використовують різні підходи та методики, які,
крім того, не відповідають стандартам Європейського Союзу.
175