Page 172 - 4899

Проаналізувавши їх вплив на водне середовище, атмосферне повітря і ґрунти (табл. 3.16-
3.18), виходячи із переліку та обсягу шкідливих речовин, розробляють конкретні заходи зі
зменшення викидів та скидів і створюють відповідні екологічні програми на кожному
підприємстві.

3.4.4 Рекомендації щодо створення Дністровського екокоридору національної
екологічної мережі України

Усі наші попередні зусилля були спрямовані на оцінювання екологічної ситуації у
Дністровському каньйоні з метою створення національного природного парку, який би став
однією з ланок національної екологічної мережі України. Але не всі схвально ставляться до ідеї
створення національного парку. Документи для його створення готові, не вистачає головного –
дозволів сільських рад, територію яких охоплює каньйон. Гальмують процес відведення земель
сільради Борщівського та Заліщицького районів. Тут остерігаються, що нова структура
позбавить людей землі.
Ось чому так важливо дати об’єктивну наукову оцінку екологічного стану Дністровського
каньйону. Вже розробляють концепцію створення Дністровського екокоридора, до якої
необхідно додати наші напрацювання, що викладені у цьому дослідженні.
Одним із стратегічних підходів до збереження біорізноманіття в Україні є формування
національної екомережі, яка має забезпечити територіальну єдність системи природних та
напівприродних територій, збереження природних екосистем, видів рослинного і тваринного
світу, їх популяцій та середовищ існування, а також зберегти й підтримувати природні шляхи їх
міграції і поширення. Основну комунікаційну функцію національної екомережі виконують
широтні та меридіональні природні коридори. До останніх відноситься Дністровський
екокоридор загальнодержавного значення. Загрози збереженню біорізноманіття Дністра та
навколишніх екосистем, що спричинені діяльністю людини, вимагають невідкладного
впровадження заходів щодо формування екомережі Дністровського екокоридору.
Законодавчі підстави для його створення закладено в Законі України «Про формування
національної екологічної мережі України» (2004) та в Загальнодержавній програмі формування
національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки (2000), а також у ряді міжнародних
актів природоохоронного спрямування, учасником яких є Україна, зокрема в Конвенції ООН
про біорізноманіття і у Всеєвропейській стратегії збереження біотичного та ландшафтного
різноманіття.
Дністер є джерелом життя більше ніж 10 млн мешканців України і Молдови, постачаючи
питною водою такі великі міста, як Івано-Франківськ, Чернівці, Одеса (Україна), Кишинів,
Тирасполь, Бендери (Молдова) та інші. Україною для питних і промислових цілей забирається в
3
3
середньому 28 м /с води, Молдовою – 23 м /с, а для сільськогосподарських – відповідно 5 і 58
3
м /с, тобто в загальному приблизно 40 % від середньорічних витрат води.
Протягом багатьох років у басейні Дністра проводилася екологічно необґрунтована
діяльність, що привела до значної активізації негативних процесів і явищ – зміни умов
формування стоку у верхів'ях річки, що підвищило імовірність паводків і селів; побудова трьох
великих водосховищ на руслі ріки і невеликих на її притоках, забір значних обсягів води для
поливу, питних та промислових цілей з деградацією водних і прирічкових екосистем, особливо
у пониззі річки та Дністровському лимані; ерозії ґрунтів та забруднення вод промисловими і
сільськогосподарськими стоками тощо.
Порушення екосистем і втрати біорізноманіття. Річка Дністер, починаючись у
Карпатах, тече в межах трьох біогеографічних регіонів Європи: Карпатського гірсько-лісового,
рівнинних лісостепового і степового. Тут сходяться два центри ендемізму і реліктовості: у
Карпатах і Західному Поділлі. Флора району Дністровського екокоридору нараховує більше
2000 видів судинних рослин. До Європейського переліку глобально зникаючих видів з місцевих
занесено більш 60 видів тварин і 10 видів рослин.
Щорічно тут заготовляють 250-350 тонн лікарської сировини, переважно таких
дикоростучих рослин – плоди шипшини, кропива, звіробій, підбіл, череда, подорожник (усього
174