Page 166 - 4899

Екологічний менеджмент
Ми підійшли до завершального п’ятого блоку екологічної безпеки – управління
природоохоронною діяльністю та раціональним природокористуванням. Основою такого
управління є усі попередні чотири блоки, на базі яких розробляють довгострокові екологічні
програми, стабілізаційні заходи або оперативні акції, якщо ситуація зайшла в катастрофічний
екологічний стан. Це проілюстровано наступними таблицями 3.22 і 3.23.
Отже, для створення комп’ютеризованої системи екологічної безпеки (КСЕБ) певної
території необхідно розробити систему спостережних профілів і геоекологічних полігонів, яка
повіністю її охоплює. Одноразове обстеження району – екологічний аудит, є початковим
етапом періодичного моніторингу, який необхідно повторювати через певний час, залежно від
ступеня трансформації окремих компонентів довкілля, щоб мати можливість здійснити прогноз
розвитку екологічної ситуації [1, 16, 28].
Запропонована КСЕБ є відкрита і може включатись до кількох різномасштабних рівнів
об’єктового, локального, регіонального та національного.
Аналіз екологічної інформації зі стану довкілля досліджуваного району дозволяє
державній та галузевій адміністраціям приймати керівні та інші рішення. Комплексність
системи забезпечується різноманіттям підходів до екологічного картографування району:
ландшафтного, ресурсного, адміністративного та ін. Вся екологічна інформація накопичується в
ПЕОМ, що дозволяє оперативно вносити зміни в комплексні показники екологічного стану
відповідно до динаміки природно-антропогенних геосферно-біотосферно-соціосферних
процесів.
Тільки маючи повну екологічну інформацію, отриману за новітньою ГІС-технологією,
можна бути впевненим, що екологічна ситуація перебуває під контролем.

3.4.3 Рекомендації з екологічної безпеки та зменшення техногенного впливу основних
забруднювачів на екологічний стан Дністровського каньйону

Враховуючи весь попередній аналіз стану довкілля та запропоновані нами кількісні оцінки
і технічні методи визначення такого впливу, ми пропонуємо підійти до рекомендацій з
підвищення екологічної безпеки та зменшення техногенного впливу системно, використовуючи
весь можливий комплекс потенційних джерел забруднення. Отже, системність підвищення
екологічної безпеки полягає в комплексуванні заходів, що:
1) знижують транскордонні переноси, регіональні та локальні впливи;
2) обмежують шкідливу для довкілля і здоров’я людини діяльність конкретних об’єктів з
джерелами забруднення;
3) враховують районування досліджуваної території на геоекологічні зони і смуги з
різними екологічними станами.
Виходячи з поділу на геоекологічні зони А, Б і В та 24 геоекологічні смуги (від I до XXIV)
з 5 екологічними станами, ми ранжували досліджувану територію на 3 категорії необхідних
стабілізаційних заходів:
1) зони і смуги, що перебувають у сприятливому і нормальному екологічних станах та не
потребують поки що заходів. Тут необхідно організувати екологічний моніторинг (рис. 3.57)
усіх компонентів довкілля для прогнозування їх можливих змін;
2) зони і смуги з задовільним екологічним станом, де необхідно діяти згідно з
довгостроковими екологічними програмами відповідної адміністративної області;
3) зони і смуги з напруженим і складним екологічними станами, які потребують
термінових заходів, щоб запобігти подальшого руйнування довкілля та виникнення
надзвичайних ситуацій.
Відповідно до 3-х категорій стабілізаційних заходів, ми пропонуємо чотирирівневу
комплексну систему екологічної безпеки Дністровського каньйону (табл. 3.24), який зазнає
впливів від транскордонних перенесень, регіональних і локальних забруднень, а також від
конкретних джерел окремих техногенних об’єктів (рис. 3.46, табл. 3.14-3.18).

168