Page 11 - 4899

природні та соціально-економічні умови і ресурси територій. Проте створення таких складних
автоматизованих інформаційних систем зумовило необхідність вирішення цілого комплексу
проблем, пов'язаних з особливостями кодування просторової інформації, необхідністю
розроблення програмного забезпечення для її зберігання і обробки, створення відповідної
апаратури для введення та представлення просторових даних.
Географічні інформаційні системи здатні реалізовувати функції, близькі до тих, що вони
реалізують сьогодні (безумовно, з поправкою на технічний і технологічний рівні), виникли у
80-х роках минулого сторіччя. При цьому сучасні ГІС з'явилися як результат спочатку
паралельного, а потім все більш тісного спільного розвитку геоінформаційних технологій у
цілому ряді монодисциплінарних галузей. Серед таких галузей слід назвати автоматизоване
картографування, комп'ютерне проектування (Computer Aided Designing-CAD), комп'ютерні
науки, у тому числі комп'ютерну графіку, теорії і технології баз даних, мови програмування, а
також дистанційне зондування та обробку методів дистанційного зондування.
У межах вже майже п'ятдесятилітнього періоду історії розвитку геоінформаційних
технологій можна з певною мірою умовності виділити такі етапи: 1) кінець 1950-х - кінець
1970-х років; 2) 80-ті роки та 3) 90-ті роки XX століття - початок XXI століття.
Перший етап (кінець 50-х - кінець 70-х років XX ст.): разом зі створенням перших
географічних інформаційних систем, перш за все в Канаді і США, характеризується
розробленням перших комп'ютерних систем просторового аналізу растрових зображень й
автоматизованого картографування з використанням лінійних і пір'яних плотерів. Першим і
найвідомішим програмним пакетом, що реалізовував функції побудови картограм, карт ізоліній
і трендових поверхонь, був пакет SYMAP (Synagraphic Mapping System), розроблений у 1967 p.
у Гарвардській лабораторії комп'ютерної графіки та просторового аналізу (Harvard Laboratory
for Computer Graphics & Spatial Analysis) Масачусетського технологічного інституту (керівник –
Говард Фішер, США). У подальшому (70-ті роки – початок 80-х років XX ст.) у цій самий
лабораторії були розроблені інші програмні пакети (GRID, CALFORM, ODYSSEY та ін.), що
забезпечували як цифрування карт і автоматичне картографування, так і просторовий аналіз.
Одночасно такого роду програмні продукти, відомі залежно від їх основного призначення під
назвою або «пакетів картографічного аналізу», або «систем автоматизованого
картографування», розробляли і в інших наукових центрах Північної Америки та Західної
Європи.
Найбільшу популярність у світі з цих більш пізніх розробок одержав пакет аналізу
растрових даних MAP (Map Analysis Package), який реалізував алгоритми картографічної
алгебри, основи якої розробив С. Д. Томлін, США (Tomlin, 1983а, 19836) [21,22]. Цей пакет, а
також його більш пізні версії РМАР, аМар та ін. розповсюджував Йєльський університет
(США) за дуже низькою ціною (близько 20 дол.).
Характерним для цього часу також було удосконалення методів аналізу просторових
даних і технологій, їх кодування та представлення. Зокрема, саме в цей період були розроблені
теоретичні основи геостатистики (Ж. Матерон, Франція), векторна топологічна структура
просторових даних (DIME-структура, США), технології графічного зображення тривимірних
поверхонь та ін. Для другої частини даного періоду характерна тенденція до посилення
міждисциплінарних зв'язків у середовищі розробників ГІС, у першу чергу, між ученими та
інженерами. Проте в цей період геоінформаційні системи все ще залишаються спеціалізо-
ваними, створюваними на базі могутніх і дуже дорогих ЕОМ, унаслідок чого вони є системами
унікальними з обмеженим колом користувачів.
Другий етап (80-ті роки XX ст.). У другій половині 70-х років – на початку 80-х років
XX ст. на Заході в розробку і застосування ГІС-технологій було вкладено значні інвестиції як
урядовими, так і приватними агентствами, особливо в Північній Америці. У цей період були
створені сотні комп'ютерних програм і систем. Розробка ж (1973-1978) і широке розповсюджен-
ня недорогих комп'ютерів з графічним дисплеєм (що одержали назву «персональних» – ПК)
дозволили відмовитися від «пакетного» режиму обробки даних і перейти до діалогового
режиму спілкування з комп'ютером за допомогою команд англійською мовою. Це сприяло
децентралізації досліджень у галузі ГІС-технологій. Тісна ж інтеграція міждисциплінарних
11