Page 12 - 4892
P. 12

модифікації двигуна, що стосується переважно системи живлення, можна досягти значного
               підвищення його паливної економічності: експлуатаційна витрата бензину знижується на 35-
               40 % і зменшується токсичність відпрацьованих газів.
                     Відходи нафтохімічних і хімічних виробництв (ВНВ) з високим вмістом спиртів і води
               мають  великі  перспективи  при  використанні  їх  у  двопаливних  автомобілях.  Застосування
               таких добавок дає змогу на 7-11 % зменшити витрати автомобільного палива при стабільній
               роботі двигунів, знизити витрати на його виробництво.
                     Основні причини втрат палива — несправності устаткування нафтоскладів, порушення
               правил його експлуатації і недостатня кваліфікація обслуговчого персоналу.
                     Щоб уникнути втрат палива від витікання під час приймання, зберігання і видачі його,
               треба щодня перевіряти справність резервуарів і тари, вчасно заміняти прокладки і набивку в
               запірній арматурі та з'єднаннях, негайно усувати дефекти. Не можна наливати нафтопродукти
               в пошкоджену тару, переповнювати паливом резервуари. Люки їх мають щільно закриватися,
               засоби перекачування треба регулярно перевіряти.
                     Передусім унаслідок випаровування палива вивітрюються легкі (основні) компоненти,
               що змінює фракційний склад, погіршує пускові властивості, спричинює неповне згоряння,
               димний вихлоп, збільшує  нагаровідклади і  прискорює спрацьовування деталей двигуна.  У
               неетилованого бензину знижується октанове число.
                     Щоб знизити втрати палива, треба: зменшити газовий простір повнішим заповненням
               резервуарів; знизити вплив коливань температури газового простору, фарбуючи резервуари у
               світлі тони (найкраще в білий колір) або влаштовуючи захисні екрани. «Дихальні» клапани,
               прокладки, кришки тощо треба тримати у справному стані й забезпечувати цілковиту герме-
               тичність їх.
                     Одним  з  найефективніших  способів  є  зберігання  палив,  що  легко  випаровуються,  в
               заглиблених і підземних резервуарах, що мають відносно постійний температурний режим.
               При зберіганні таким чином майже повністю виключаються втрати від "малих дихань" палива,
               оскільки будучи засипаними ґрунтом резервуари не піддаються сонячному опроміненню і,
               отже, в них майже відсутні добові зміни температури газового простору.
               У  порівнянні  з  наземним  зберіганням  втрати  від  "малих  дихань"  палива  в  заглиблених
               резервуарах  скорочуються  в  8…10  разів,  а  також  дещо  знижуються  втрати  від  "великих
               дихань" (за відсутності газовирівнювальних трубопроводів).
                     Для зменшення втрат палива при заправці використовуються пристрої автоматичного
               відключення подачі палива при повному баку автомобіля, системи витіснення парів палива з
               баків автомобілів  у резервуари АЗС і їх наступної конденсації. Час на заправку скорочують
               раціональним розміщенням колонок, забезпеченням на АЗС одностороннього прямоточного
               руху без крутих поворотів. Колонки встановлюють тільки паралельно.
                     Особливістю  зріджених  газів  є  те,  що  вони  переходять  у  рідкий  стан  при  звичайних
               температурах  і  відносно  низьких  тисках.  Тому  їх  можна  транспортувати  і  зберігати  в
               герметичних резервуарах або балонах, розрахованих на тиск 1,6-2,0 МПа і проводити заправку
               ним в рідкому вигляді.
                     Заправка  автомобілів,  які  працюють  на  стиснутому  природному  газі,  як  правило,
               проходить  на  автомобільних  газонаповнювальних  компресорних  станціях  (АГНКС).  На
               станцію газ поступає під невеликим тиском 0,4-1,2 МПа, очищується від механічних домішок
               і компресорами стискується до 26-35 МПа. Проходячи потім через волого-оливовідділювач і
               блок осушення, газ надходить в акумулятор  високого тиску, звідти через спеціальні вузли
               запірної і регулювальної апаратури по трубопроводах направляється до заправних колонок.
                     Найкращі  умови  зберігання  мастильних  матеріалів  –  в  приміщенні  при  відносно
               постійній помірній температурі.
                     При  відкритому  зберіганні  погодні  умови  (окрім  екстремальних  температур  і
               проникнення  води)  не  впливають  на  більшість  мастильних  матеріалів,  тому  протягом
               обмеженого часу їх можна зберігати на відкритих майданчиках.
                     Рекомендовано відкривати місткості з мастильними матеріалами і далі зберігати їх під
               навісом.  Це  знижує  ризик  забруднення:  в  неповні  бочки  легше  проникає  волога  або
                                                              11
   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17