Page 36 - 4885

Використання сухого вуглеводневого газу (метану) внаслідок несприятли-
вого співвідношення рухливостей і низького коефіцієнта охоплення процесом -
виглядало малоперспективним. Проте з 1950 p., коли був запропонований
принципово новий метод підвищення нафтовіддачі - витиснення нафти газом,
що змішується з нею, - газ стали розглядати як перспективний агент для витис-
нення. Цей процес може відбуватись в трьох модифікаціях: 1) витиснення на-
фти збагаченим газом; 2) витиснення нафти скрапленим вуглеводневим газом;
3) витиснення нафти газом високого тиску.
Застосування цього методу доцільне головним чином для покладів легких
3
(густиною до 850 кг/м ) нафт, що залягають на великих глибинах і пов'язані зі
слабопроникними колекторами, де можна створювати високі тиски, необхідні
для досягнення умов повного взаємного змішування нафти і газу.
Використання інших газів та їх сумішей. За останні 20 - 30 років у прак-
тиці розробки нафтових родовищ почали застосовувати азот і газоподібні про-
дукти горіння, що являють собою суміші різних газів. Економічні підрахунки,
експериментальні та практичні роботи дають право вважати ці агенти не тільки
прийнятними, але й вигідними для витиснення нафти.
Газоводяна дія на пласти. Виявилось, що комбінована дія на пласт газом і
водою (газоводяна дія) більш ефективна, ніж нагнітання в пласт тільки одного
із цих агентів. При оптимальному застосуванні цього процесу нафтовіддачу
можна збільшити на 7 – 15 %.
Газоводяна дія на пласт може відбуватись при різних модифікаціях нагні-
тання робочих агентів: 1) послідовним нагнітанням (води - потім газу, або газу -
потім води); 2) одночасним при різних співвідношеннях у суміші; 3) циклічним
(поперемінним) нагнітанням; 4) комбінацією вказаних модифікацій. Здійснення
процесу можливе в умовах рівноважності газу і при змішуванні його з нафтою.

Теплові методи збільшення нафтовіддачі пластів

В основі цих методів лежить сприятлива дія температури на стан рухли-
востей агентів, що взаємодіють у пласті, а також на ступінь витиснення нафти.
Відомі два різновиди цих методів; 1) тепло в пласт вводиться з поверхні і 2) те-
пло утворюється безпосередньо в пласті внаслідок окислення вуглеводнів.
- застосування гарячої води.
- застосування пари.
- застосування внутрішньопластового горіння.

Створення потокоскеровуючих бар'єрів закачуванням дисперсних
систем для підвищення нафтовіддачі пластів.

Радикальним методом є тампонування високопроникних каналів дисперс-
ними системами. Дисперсна система - це гетерогенна суміш, що складається.як
мінімум із двох фаз, як, наприклад, суспензія твердих частинок у воді.
Для тампонування тріщин можуть бути потрібні великі об'єми тампоную-
чого матеріалу, тому він має бути порівняно дешевим (вартісний критерій).
Тампонуючий шар в пласті стискується стінками тріщин, піддається
впливові пластової температури і взаємодіє з нафтою, яка капілярно просочу-

35