Page 29 - 4885

цьому нафту із пласта в свердловину. Коефіцієнт нафтовіддачі при газонапір-
ному режимі менший, ніж при водонапірному, і становить 0,4-0,7.
Режим розчиненого газу характерний для нафтових родовищ, у яких віль-
ний газ в покладі відсутній, а в нафтову частину пласта практично не надходить
пластова вода. Рушійною силою, яка переміщує нафту в пласті до вибою сверд-
ловини є розчинений газ. При видобутку нафти зі свердловини і зниженні тиску
в пласті розчинений газ виділяється з нафти і розширюється у вільному стані.
Вільний газ випереджає рух нафти по капілярах пласта і тільки частково вино-
сить її за собою. Коефіцієнт нафтовіддачі при режимі розчиненого газу дуже
низький і становить 0,15-0,3.
Гравітаційний режим експлуатації нафтових свердловин настає при пов-
ній втраті пластової енергії. При гравітаційному режимі однією рушійною си-
лою переміщення нафти по капілярах пласта є сила тяжіння нафти в пласті. У
цьому випадку переміщення нафти відбувається тільки в похилих (спадних)
пластах до свердловин, розміщених в їх нижніх точках.
Гравітаційний режим є найменш ефективним з усіх режимів експлуатації
свердловин.
Слід відзначити, що в ізольованому (чистому) вигляді кожен із режимів
експлуатації трапляється надзвичайно рідко.
Гирло свердловини обладнують так званою колонною головкою. Призна-
чення колонної головки - забезпечення необхідної герметизації затрубного про-
стору між експлуатаційною і проміжною колонами, утримання в підвішеному
стані колони насосно-компресорних труб, розміщених у свердловині. Колонну
головку використовують при будь-яких методах експлуатації свердловини і
монтується на весь час експлуатації.
Процес експлуатації нафтових свердловин полягає у підніманні нафти від

рівня продуктивних пластів (з вибою) на поверхню землі. На практиці експлуа-
тацію нафтових свердловин проводять фонтанним, газліфтним або механічним
(насосним) способом. Вибір способу експлуатації нафтових свердловин у пер-
шу чергу визначається пластовим тиском.
Якщо пластовий тиск достатній для підйому стовпа рідини (нафти з роз-
чиненим газом і водою) на поверхню з деяким надлишковим тиском, то тоді
використовують фонтанний спосіб експлуатації нафтових свердловин. При
цьому методі на колонну головку свердловини монтують фонтанну арматуру -
"ялинку". Фонтанна арматура призначена для контролю і регулювання режиму
експлуатації фонтанної свердловини. Гілки "ялинки" з'єднують з трубопрово-
дами промислу. Велике значення для режиму фонтанної експлуатації має ви-
значення оптимальних розмірів фонтанного підйомника (колони фонтанних
труб) - його довжини та діаметра. Довжина фонтанного підйомника залежить
від стану порід продуктивного пласта. Якщо продуктивний пласт складений
сипучим піском, то підйомні труби опускають до вибою. Це дає можливість за-
безпечити кращі умови для винесення піску на поверхню. Якщо продуктивний
пласт складений щільними та міцними гірськими породами, то нема необхідно-
сті розміщувати фонтанні труби до вибою. У цьому випадку глибину підвішу-
вання фонтанних труб у свердловині обмежують зоною, де тиск дорівнює тиску

28