Page 123 - 4864

11.1. Теорія електролітичної дисоціації

У 1887 р. шведський фізико-хімік С. Арреніус
сформулював основні положення теорії
електролітичної дисоціації :
1. Хімічні речовини в полярних розчинниках у
момент розчинення розпадаються (дисоціюють) на
заряджені частинки  іони, тобто зазнають іонізації.
2. У розчині іони рухаються хаотично. Під час
зустрічі протилежно заряджених іонів вони можуть
сполучатись у молекули. Це означає, що дисоціація
речовин на іони є зворотною й іонізація електролітів
відбувається інколи не повністю.
Із положень теорії електролітичної дисоціації
випливає, що дисоціація відбувається лише в полярних
розчинниках, тобто полярність розчинника  перша
умова явища дисоціації.
Другою умовою дисоціації є полярність
розчиненої речовини. Лише в цьому випадку виникає
диполь-дипольна взаємодія між молекулами розчинника і
розчиненої речовини. Це легко продемонструвати на
прикладі розчину NаСl у воді.
При розчиненні полярних молекул солі (NаСl) у воді
полярні молекули води своїми протилежно зарядженими
боками орієнтуються навколо NаСl, що показано на рис.
22.

_
Рисунок 22 Схема взаємодії молекули солі NаСl з
водою
123