Page 44 - 4844
P. 44

зовнішній). Для цього необхідно знати радіус ріжучого інструмента – фрези. На
            еквідистантному  контурі  знаходять  опорні  точки  і  їх  координати  відносно

            плаваючої системи координат.

                   9.4.3 Програмування прямокутних контурів


                   Дещо  змінивши  креслення  деталей,  зображених  на  рис.  9.1  і  9.3,
            отримаємо  так  званий  ‖прямокутний  контур‖  (рис.  9.5).  Програмування
            прямокутних  контурів  (або  програмування  в  прямокутних  координат)  дещо
            спрощується    в  порівнянні  з  програмуванням  довільних  контурів  і  контуру

            еквідистанти. Як видно з рис. 9.5, прямокутний контур складається з відрізків
            прямих  і  дуг  кіл.  Однак  всі  відрізки  прямих  паралельні  осям  координат,  а
            початкові  і  кінцеві  точки  дуг  кіл  знаходяться  на  прямих,  паралельних  осям

            координат.
                   Прямокутний контур може бути гладким, а також ламаним, але в любому
            випадку  спрощуються  розрахунки  координат  опорних  точок  контуру  і

            еквідистанти.  Більш  того,  застосування  спецкоманд  системи  програмування
            ПЧПК Н331М  дозволяє  програмувати  фактично  заданий  контур  деталі,  а рух
            центра  інструмента  по  еквідистантному  контуру  забезпечуються  автоматично

            шляхом  задання  радіуса  фрези  на  пульті  корекції  ПЧПК.  По  цій  причині
            прямокутний контур може оброблятися за одною і тією ж програмою різними
            інструментами (кінцевими фрезами різного радіуса).
                   Програмування  в  прямокутних  координатах  досить  розповсюджено,

            оскільки більшість деталей в машинобудуванні мають прямокутний контурам.


                   9.4.4 Правила кодування керуючих програм для ПУПК Н331М
                   9.4.4.1 Програмування підготовчих функцій


                   Підготовчі функції (ПФ)  задаються  словом, яке складається  з адреси  та
            двозначного кодового числа у відповідності з табл. 9.1 [6]. Підготовча функція
            визначає характер роботи. Всі підготовчі функції можна розбити на дві групи.
                   До  першої  групи  відносяться  ПФ  інтерполяції  G01,  G02,  G03  і  їх

            модифікації G41, G42, G43, G51, G52, G53, а також функції відміни кореляції
            G40, G50 і паузи G04. Відповідна функція визначає характер лінії (пряма або
            коло) і спосіб обліку величини кореляції. Функції першої групи відміняють дію

            раніше  заданої  функції  даної  групи  і  діють  до  приходу  наступної  функції  з
            даної групи (окрім функції G04, котра діє тільки в ‖своєму‖ кадрі).
                   До  другої  групи  відносять  функції  вибору  площини  обробки  G17,  G18,

            G19.  Якщо  програмований  контур  деталі  містить  колову  інтерполяцію,  то
            функція вибору площини задається в першому кадрі. Задана ПФ зберігається до





                                                               44
   39   40   41   42   43   44   45   46   47   48   49