Page 41 - 4844

пресформ, кулачків та ін.) з різних матеріалів. Просторова обробка досягається
суміщенням переміщення стола верстата і вертикального переміщення

шпиндельної головки з різальним інструментом (вісь Z). Переміщення
інструмента здійснюється по координаті Z (l max по z = 150 мм).
Заготовка деталі, що кріпиться на столі верстата, переміщається в двох

взаємноперпендикулярних напрямах – повздовжньому Х та поперечному У.
Відлік переміщень ведеться від нульової установки верстата, при цьому
інструмент знаходиться в крайньому верхньому положенні, стіл верстата – в

центрі відносно інструмента. Величина поздовжнього переміщення
Х = 500 мм, а поперечного переміщення У = 200 мм.
Таким чином, будь-яка програма обробки деталі починається з нульової

точки верстата, при якій Х = У = Z = 0 (висвічується на пульті ЧПК) і
закінчується виходом в нульову точку верстата.
Наявність трьох незалежно керованих координат дозволяє вести обробку

в трьох площинах ХОУ, ХОZ, УОZ, при цьому при лінійній інтерполяції, тобто
обробка прямої, можуть бути задіяні всі три координати одночасно. При
круговій інтерполяції кола необхідно обрати площину обробки. При цьому

задані тільки дві координати. В подальшому будемо розглядати тільки
площинні види обробки (обробка фланців, кулачків та ін.), тобто обробку в
площині ХОУ. Такі випадки є найбільш розповсюдженими при застосуванні з

ПЧПК Н331М верстата 6Р13Ф3-01 в промислових умовах. В пристрої
Н331М передбачено три різновиди обробки контуру: обробка безпосередньо
самого контуру, еквідистантного контуру і прямокутного контуру. При
збереженні загальної єдності системи команд і правил програмування існують

деякі відмінності в методиці програмування обробки деталей для цих трьох
різних різновидів обробки контуру. Розглянемо ці особливості на прикладах.

9.4.1 Програмування обробки контуру деталі

Задамо довільним чином контур обробки деталі, що складається з прямих
і дуг кіл (рис. 9.1, а).

Для забезпечення обробки цього контуру необхідно вибрати початкову
точку, напрямок обходу контуру та визначити координати опорних точок. За
початок відліку приймаємо центр дуги з радіусом 40 мм. Він (центр дуги) є
‖нульовою‖ точкою. Таким чином, ми прив’язали ‖нульову‖ точку нашого

контуру до ‖нульової‖ точки виконавчого механізму (верстата). Дана точка є
також центром системи координат, яка є правою прямокутною декартовою
системою і узгодженою з головними лінійними напрямними виконавчого

механізму (верстата). Оскільки площина обробки нами раніше визначена,
обираємо напрямок обходу контура і розбиваємо даний контур на елементарні

41