Page 98 - 4837

Для всіх об'єктів, які забруднюють атмосферу, розраховують і
встановлюють норми на ГДВ.
Гранично допустимі викиди – це кількість шкідливих речовин, яка не
повинна перевищуватися під час викиду у повітря за одиницю часу, щоб
концентрація забруднювачів повітря на межі санітарної зони не була вищою
від ГДК.

З метою контролю за якістю газодимових викидів підприємств
проводиться інвентаризація джерел забруднення атмосфери для кожного
підприємства, а також екологічна паспортизація всіх об'єктів, які забруднюють
довкілля.
Санітарно-захисні зони – це ділянки землі навколо підприємств, які
створюють з метою зменшення шкідливого впливу цих підприємств на
здоров'я людини.
Їх розташовують з підвітряного боку підприємств та засаджують деревами
й чагарниками. Вони мають вигляд парків чи лісопарків. У цих зонах можна
розміщувати адміністративно-службові приміщення, склади, гаражі, депо, лазні,
торговельні центри.
Залежно від шкідливості забруднювачів, що викидаються, й можливості їх
очищення кожне підприємство відносять до того чи іншого класу шкідливості.
Відповідно до цього за розмірами розрізняють п'ять класів СЗЗ :
1-й – 1000 м. До першого класу належать такі виробництва як хімічні,
нафтопереробні, паперово-целюлозні та металургійні комбінати, алюмінієві та
мідеплавильні заводи.
2-й – 500 м. До другого класу – цементні, акумуляторні, гіпсові, вапнякові
та азбестові заводи.
3-й – 300 м. До третього класу – керамзитові, скловатові заводи, ТЕЦ,
заводи залізобетонних виробів, асфальтобетонні, кабельні, брикетні.
4-й – 100 м. До четвертого класу – підприємства металообробної
промисловості, машинобудівні заводи, електропромисловість.
5-й – 50 м. До п'ятого класу – підприємства легкої промисловості,
консервні, електролампово-ліхтарні заводи тощо.
Санітарно-захисні зони не повинні використовуватися для розширення
виробництва, розміщення шкіл, зон відпочинку, лікарень. Ці зони мають бути
озеленені й упорядковані. Нині під час планування міст зеленим зонам та СЗЗ
приділяється особлива увага: не менше 50 % території міста мусить бути
зеленою, а ширина СЗЗ збільшується до 5-10 км, причому у цих зонах
висаджують переважно пилостійкі дерева та дерева, що мають бактерицидні
властивості (біла акація, береза, канадська тополя, шовковиця, дуб, грецький
горіх, сосна, піхта, бузина, золотиста смородина, дрібнолиста липа та ін.).
Для оцінювання екологічних ситуацій зі складання екологічних карт
використовувають такі поняття, як екологічне навантаження, рівень
техногенного навантаження.

Розрізняють кілька видів екологічних ситуацій:

98