Page 95 - 4837

Сірководень (Н 2S) на Землі існував завжди, утворюючись у результаті
діяльності вулканів та сульфатредукуючих бактерій, які виникли з того часу,
коли на Землі з'явилося повітря (понад 3,6 млрд років тому). Нині вони
продовжують утворювати сірководень з використанням сірчанокислих іонів у
місцях, де недостатньо кисню – донних відкладах річок, боліт, озер та морів,
особливо у портах і районах стоку брудних вод з суші, у каналізаційних
системах усіх міст.

Важкі метали
Свинець (Рb). Він відноситься до важких металів, дуже токсичний,
міститься у повітрі, грунтах, водах. Головним джерелом його надходження у
середовище є: автотранспорт. Свинець у вигляді аерозольних часток викидається
з вихлопними газами. Сполуки свинцю є й у свинцевих фарбах, які вживають у
побуті. Свинець є у покриттях водопровідних труб, ізоляціях електрокабелів,
різних прокладках тощо. Нині встановлено, що з усіх цих джерел у повітря й
воду постійно надходить свинець і шкодить здоров'ю.
Кадмій (Сd) є досить отруйною речовиною, незначні концентрації якої
призводять до серйозних захворювань нервової системи, кісткових тканин, а
тривала дія навіть до смерті. Його ГДК становить 0,001 мг/л. Тяжке кісткове
захворювання, відоме у Японії як ітай-ітай, викликане хронічним отруєнням
кадмієм (1956 р.), що був у рисі, а рис накопичував цю речовину через
забруднення відходами гірничодобувної промисловості, розміщеної навколо
полів. У цих районах щоденно у організм людей потрапляло до 600 мкг кадмію.
У США нині за добу в організм дорослої людини потрапляє до 50-60 мкг
кадмію, у Швеції – 15-20, у Японії – до 80 мкг. Добре, що основна маса кадмію
виводиться з організму досить швидко, адсорбується лише приблизно 2 мкг за
добу. Виявлено, що у природне середовище кадмій надходить переважно у
результаті антропогенної діяльності – під час видобування й переробки
металоносних корисних копалин, згорання деяких палив та ін.
Ртуть (Нg) є дуже отруйною речовиною. Особливо токсичними є
органічні сполуки ртуті: метилртуть, етилртуть тощо. В організмі людини,
потрапляючи в кров, ртуть циркулює і, з'єднуючись з білками, частково
відкладається у печінці, селезінці та тканинах мозку. Особливо небезпечні
сполуки ртуті для грудних дітей. Характерні ознаки ртутного отруєння – поява
по краях ясен синьо-чорної смуги, зниження працездатності, поганий сон,
послаблення нюху, головний біль, тремтіння пальців. Ртуть, що потрапила в
організм внаслідок разового отруєння, виводиться сечогінними засобами дуже
повільно – протягом трьох-чотирьох місяців.
До впливу існуючих у природі здавна токсичних речовин усі організми
були еволюційно підготовлені, бо пристосовувалися тисячі й тисячі років. А до
дії нових, які людство почало у великих кількостях продукувати протягом
останніх десятиріч, екосистеми еволюційно не встигли підготуватися. Ці нові
токсичні речовини, що раніше не існували у природі, чужі всьому живому за
своєю фізико-хімічною структурою. Вони не можуть перероблятися,
розкладатися, окислюватися організмами. Їх дія, а також вплив різних нових

95