Page 9 - 4837

1 Генний, або молекулярний рівень. Саме з нього починають виявлятися
властивості живої речовини. Його системи являють собою активні великі
молекули – ліпіди, білки, вуглеводні, нуклеїнові кислоти, в яких проходять
процеси обміну речовин, формуються ДНК і РНК, що відповідають за
спадковість.
2 Клітинний рівень. Молекули об'єднуються в клітини, і тільки тоді в них
формуються речовини, необхідні для життєдіяльності органів та організмів.
3 Органний. Органи утворюються у результаті взаємодії кількох типів
тканин. Наприклад, соматичні і генеративні – у рослин, системи органів
дихання, травлення, розмноження — у тварин.
4 Організмовий – перший, найнижчий рівень з досліджуваних загальною
екологією. В організмі взаємодія систем органів зводиться до єдиної системи
індивідуального організму. Він може існувати самостійно. Поза організмами
життя не проявляється. На цьому рівні вивчаються життєві цикли окремих
особин, закони утворення фенотипів і генотипів.
5 Популяційно-видовий – проміжний між організмовим й
надорганізмовим рівнями. Будь-який вид рослин, тварин пристосовується до
зовнішнього середовища не як сума окремих особин-організмів, а як єдине
функціональне ціле – популяція.
6 Екосистемний, біогеоценотичний рівень. На ньому вивчаються:
надорганізмові системи; взаємовідносини популяцій, угруповань, організмів
всередині екосистеми, тобто на конкретній ділянці з однорідними умовами
середовища; первинна продуктивність; кругообіг речовин (вуглецю, кисню,
фосфору, води тощо) в межах біогеоценозу.
7 Біосферний рівень – найвищий. На ньому розглядаються: взаємини між
собою макроекосистем; взаємини біогеоценозів (ліс-степ, ліс-болото, ліс-тундра
тощо); вивчаються закони кругообігу речовин, енергії в глобальному аспекті.
Взаємодія живої речовини (матерії) з іншими речовинами (або енергією)
на кожному рівні організації зумовлює формування й існування певних
упорядкованих систем. Усі ці системи взаємозалежні одна від одної і між
рівнями організації немає різких розривів. Неможливо навіть уявити існування
генів поза клітинами, клітин поза органами, органів поза організмами і т. д.

2.4 Принцип емерджентності

Кожен з рівнів організації має особливості, які лише частково можна
пояснити, виходячи з особливостей нижчого рівня. Властивості цілого не
дорівнюють сумі властивостей його частин. Ця закономірність відома як
принцип емерджентності систем.
При об'єднанні компонентів у більші функціональні одиниці виникають
якісно нові (емерджентні) властивості, які неможливо передбачити, виходячи з
властивостей компонентів.
Властивості системи певного рівня організації є сумою сукупних
властивостей її компонентів та емерджентних властивостей, що виникають
внаслідок взаємодії цих компонентів.

9