Page 12 - 4837
P. 12

забезпечує  вологою,  тобто  складає  найбільш  сприятливі  умови  для
       життєдіяльності.
            Наземно-повітряне  середовище.  Найбільш  нестійке,  має  подвійну
       природу: атмосферну і літосферну. Відрізняється частими змінами умов, різкими
       коливаннями  температур,  дефіцитом  вологи,  високим  рівнем  інсоляції
       (сонячного випромінювання).
            Ґрунтове  середовище.  Найбільш  щільне  біокосне  середовище,  має
       найвищу  густину  і,  крім  того,  найбільш  вразливе.  Тваринні  організми,  які
       мешкають у ґрунті, поділяють на три групи:
            - мікрофауна (мікроорганізми),
            - мезофауна (комахи та інші членистоногі),
            - макрофауна (кроти, землерийки тощо).
            Живий  організм  як  середовище.  Найбільш  агресивне  й  складне  для
       виживання середовище. Тут мешкають три групи організмів:
            Сапрофіти (нейтральні щодо господаря) – рослини, що використовують
       для живлення органічні сполуки решток рослин і тварин (бактерії, гриби, деяких
       видів водоростей).
            Паразити (харчуючись за рахунок господаря, завдають йому шкоди).
            Симбіонти  (перебувають  у  взаємовигідних  стосунках  з  господарем).
       Наприклад,  гриби  та  водорості  в  угрупованні  лишайників,  водорості  в
       угрупованні коралових рифів).
            Населений  пункт як середовище.  В  цих  умовах  існують  організми,  які
       об'єднуються під назвою «синантропи».
            Синантропи – організми, які живуть поруч з людиною і використовують
       її ресурси (таргани, пацюки тощо).

            3.3 Закон єдності організму та середовища (В. І. Вернадський)

            Закон  єдності  організм-середовище  –  закон,  згідно  з  яким  між  живими
       організмами  й  навколишнім  середовищем  існують  тісні  взаємовідносини,
       взаємозалежності, взаємовпливи, які зумовлюють їхню діалектичну єдність.
            Біологічні  системи  на  будь-якому  ієрархічному  рівні  є  відкритими
       системами,  які  одержують  для  свого  існування  з  навколишнього  середовища
       речовини  (хімічні  елементи),  енергію  (сонячну  і  хімічну),  інформацію,  а
       віддають до навколишнього середовища: трансформовані речовини, енергію та
       інформацію,  таким  чином  активно  впливаючи  (кількісно)  на  нього,  змінюючи
       його.
            У  системі  організм-середовище  найактивнішим  є  саме  організм  (жива
       речовина)  –  закономірність  вперше  виявлена  і  сформульована  (у  формі
       біогеохімічних принципів В. І. Вернадським.

            3.4 Екологічні умови, ресурси,  фактори

            Поняття «умови»



                                         12
   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17