Page 14 - 4837

1913 р.) «існування виду залежить як від нестачі, так і від надлишку якогось із
факторів, які мають рівень, близький до межі стійкості даного організму».
Особливо важливе значення мають визначальні або ті, що, лімітують
фактори, під якими розуміють фактори, рівень яких наближається до межі
стійкості організму або його перебільшує. Екологічна валентність різних видів
може бути дуже різноманітна.
Наприклад, північний олень витримує коливання температури повітря від
-55 °С до +25-30 °С, а тропічні корали гинуть вже при зміні температури води на
5-6° С. За екологічною валентністю організми розподіляються на:
Стенобіонти – біологічні види з малою пристосовуваністю до змін
навколишнього середовища або ж іншими словами пристосованих лише до
вузького набору екологічних систем. Зазвичай такі види проживають лише на
обмежених ділянках з певним набором характеристик. Як правило, стенобіотами
є високоспеціалізовані види (орхідеї, форель, глибинні риби).
Еврибіонти – біологічні види з великою пристосовуваністю до змін
навколишнього середовища або ж іншими словами до різноманітних умов
існування. Зазвичай еврибіонти бувають на значних обширах з різноманітними
умовами (колорадський жук, миші, пацюки, вовки, пирій). Частка еврибіонтів
більша серед великих тварин, це слони, леви, тигри, коні чи бізони.
Еврибіонтами є також більшість приручених людиною тварин. Вважається, що
саме пластичність та здатність пристосовуватися до різних умов стала чинником
що призвів до того, що основні домашні тварини по суті однакові у всьому світі.
Закон мінімуму Лібіха. Для нормального існування організму необхідний
набір факторів. З усього комплексу екологічних факторів, що діють на живий
організм, найбільший лімітуючий вплив має той фактор, показник якого
найвіддаленіший від оптимуму конкретного виду.
Німецький вчений Юстус Лібіх встановив, що продуктивність рослин
залежить від того мінерального елементу, якого вміст у ґрунті найменший.
Наприклад, якщо вміст фосфору у ґрунті лише 20 % від норми, а кальцію – 50 %
від норми, то обмежувальним фактором буде недостача фосфору.
Закон толерантності (В. Шелфорд). Чинники середовища, які мають у
конкретних умовах песимальне (несприятливе, як надмірне, так і недостатнє)
значення, обмежують можливості існування виду в даних умовах, всупереч й
незважаючи на оптимальний збіг інших чинників. Як лімітуючі фактори
особливо часто виступають світло, температура, біогенні речовини, тиск,
характер ґрунту, пожежі, мікросередовище та ін. Концепція лімітуючих факторів
має істотне значення для охорони природи і всіх галузей природокристування,
для кращого пізнання компонентів екосистем.
Закон внутрішньої динамічної рівноваги. Виключне важливе значення у
екології має закон внутрішньої динамічної рівноваги речовини – енергія,
інформація та динамічні якості окремих природних систем взаємопов'язані
настільки, що будь-яка зміна одного з показників викликає супутні
функціонально-структурні кількісні та якісні зміни. Закон внутрішньої
динамічної рівноваги доводить, що людина у своєму нестримному
перетворюванню природи повинна бути вкрай обережною та передбачливою.

14