Page 13 - 4837

Умови – це середовище, у якому перебиває й без якої не можуть існувати
предмети, явища.
Умови екологічні – сукупність екологічних факторів певного
середовища.
Умови середовища – сукупність усіх факторів, що діють на окремий
організм, популяцію або угрупування.
Умови екстремальні – надто (максимально або мінімально) сурові умови
для існування організмів. Можуть діяти як стрес.
Умови існування – сума факторів середовища, які потрібні виду чи
угрупованню для нормального розвитку, включаючи фактори абіотичного,
біотичного, антропогенного впливу.
Умови оптимальні – найбільш сприятливі для життєдіяльності певного
організму, умови зовнішнього середовища.
Поняття «ресурси»
Ресурси – все, що потрібно для задоволення потреб організмів та людини.
Включають природні і людські ресурси.
Природні ресурси – це однорідні складові природи, що є елементами
екосистеми і придатні для задоволення певних потреб людини. До природних
ресурсів входять: сонячна енергія, атмосфера, гідросфера, наземна рослинність,
ґрунт, тваринний світ, ландшафт, корисні копалини.
Поняття «фактори»
Природні (екологічні) фактори, або фактори середовища – сукупність
усіх чинників середовища (температура, вологість, світло, гравітація, субстрат,
живі організми тощо), що діють на живий організм.
Всю різноманітність екологічних факторів ділять за походженням і
характером дії на три великі групи: абіотичні, біотичні, антропогенні.
Екологічні фактори впливають на поведінку тварини, її активність,
обмінні процеси в її організмі.

3.5 Основні закони факторіальної екології

Закону оптимуму. На життєдіяльність організмів негативно впливає як
нестаток, так й надлишок рівнів дії навколишних факторів (закон оптимуму).
Одні й теж екологічні фактори різноманітно впливають на організми різних
видів, які мешкають разом. Для одних вони можуть бути сприятливими, для
інших – ні. Важливим елементом є реакція організмів на інтенсивність дії
екологічного фактора, негативна дія якого може виникати у разі надлишку або
нестачі дози.
Існує поняття: «сприятлива доза» або зона оптимуму фактора та «зона
пессимуму» (доза фактора, коли організм знаходиться у пригніченому стані).
Величина зон оптимуму та песимумів є критерієм для визначення стійкості та
пристосування організму до екологічного фактора. Ці якості дістали назву
екологічної валентності.
Екологічна валентність – здібність живої істоти пристосовуватися до
змін умов середовища існування. Згідно із законом толерантності (В. Шелфорд,

13