Page 4 - 4837

ВСТУП

Загальна екологія (та неоекологія) – це наука, яка у класичному
розумінні Е. Геккеля, описує закономірності взаємостосунків живих організмів з
навколишнім середовищем (загальна екологія), а у сучасному розумінні – це
комплексна інтегральна наука, яка досліджує навколишнє середовище, його
впливи на суспільство та зворотню реакцію природи на діяльність людства. Іноді
під цим розуміють такий термін як неоекологія або екологію техносфери.
В сучасній екології виділяють пять різномасштабних напрямків :
Аутекологія – вивчає взаємозв’язки видів з оточуючим середовищем
(вплив середовища на морфологію, фізіологію та поведінку організмів,
визначення меж стійкості виду та його ставлення до різних екологічних
факторів).
Демекологія (популяційна екологія) – вивчає просторову структуру
популяцій, їх генетичний склад, механізм розмноження та динаміку чисельності,
співвідношення різних вікових груп у популяції.
Синекологія – аналізує стосунки між особинами, що належать до різних
видів даного угрупування організмів, а також між ними та навколишнім
середовищем.
Біогеоценологія, або екосистемологія – вивчає біогеоценотичний шар
Земної кулі.
Біосферологія (глобальна екологія) – вивчає біосферу як єдине
планетарне ціле, з’ясовує закономірності еволюції біосфери.
Основними завданнями вивчення дисципліни «Загальна екологія (та
неоекологія)» є: отримання знань щодо основних принципів взаємовідношень
між організмами, популяціями і угрупованнями та навколишнім середовищем;
розуміння механізмів дії хімічних речовин, фізичних полів та біологічних
агентів на життєдіяльність організмів; вміння оцінювати негативні наслідки
антропогенного впливу на стан атмосферного повітря, природних вод,
ґрунтового покриву, геологічного середовища та біоценозів; на базі загально-
екологічних знань, вміти знаходити правільні рішення з питань збалансованого
співіснування людини та природи; виховати у майбутнього фахівця
(організатора природокористування) здібності й уміння з впровадження
екологічно безпечної діяльності людини.
Згідно з вимогама освітньо-професійної програми студенти повинні
знати: основний понятійно-термінологічний апарат; розрізняти типи взаємодії
живих організмів між собою та навколишнім середовищем; екосистеми різних
типів; основні джерела та негативні наслідки забруднення природного
середовища; екологічні основи охорони довкілля та оптимального
природокористування, а також вміти застосовувати екологічні знання при оцінці
стану різних природних середовищ; використовувати набуті знання при
вирішенні питань охорони навколишнього середовища; виконувати нескладні
екологічні узагальнення та розрахунки, що пов'язані з оцінкою екологічної
ситуації.

4