Page 16 - 4832

Зростання підприємства супроводжується
формуванням лінійної управлінської ієрархії, у якій
домінують вертикальні інформаційні потоки (рис. 2.2). Кожен
працівник має тільки одного безпосереднього керівника.
Менеджери нижчих рівнів узгоджують усі свої дії з вищим
керівництвом, що при зростанні кількості рівнів ієрархії
призводить до вповільнення процесу прийняття рішень.
Збільшення обсягів інформаційних потоків призводить
до необхідності концентрації уваги керівників на вирішенні
поточних завдань У той самий час на прогноз майбутнього
стану зовнішнього середовища, вивчення перспектив розвитку
підприємства та розроблення відповідної стратегії часу не
залишається. Отже, в умовах зростання масштабів діяльності
підприємства лінійна організаційна структура стає
неефективною.
До переваг лінійної організаційної структури
управління належать: 1) чіткість і простота взаємозв’язків,
отримання підлеглими несуперечливих, узгоджених між
собою завдань та розпоряджень; 2) оперативність підготовки
та впровадження управлінських рішень; 3) повна
відповідальність керівника за результати діяльності; 4)
забезпечення єдності керівництва зверху донизу, тобто
дотримання принципу єдності розпорядництва, відсутність
дублювання в роботі; 5) надійний контроль.
Недоліками такої організаційної структури управління
є наступні: 1) обмеження ініціативи виконавців та менеджерів
нижчих рівнів управління; 2) персонал, що задіяний у
виробництві, збуті та розподілі продукції повинен, окрім своїх
обов’язків виконувати такі функції, як облік, контроль за
якістю, розрахункові операції тощо. Тобто, керівники повинні
бути універсальними фахівцями, здатними охопити всі
функції управління; 3) значний обсяг інформації, що
передається з одного рівня ієрархії управління на інший.

16