Page 245 - 4830

11 ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

11.1 Методологічні основи державної реєстрації землі та нерухомості

Питання реєстрації земельних ділянок і прав на них у структурі

земельно-кадастрових робіт в умовах економічних реформ за останні роки в

Україні набули великого значення

У 1995 – 1996 рр. активно вивчали досвід функціонування зарубіжних

земельно-реєстраційних систем: американської, канадської, австрійської,

англійської, шведської та ін. У 1997 – 1999 рр. у трьох ройонах України

(Першотравневий – Донецької, Згурівський – Київської і Жовківський –

Львівської областей) розроблено проект TACIS Європейського союзу

“Реєстрація землі і нерухомості та прав на них”. Цей проект виконував

міжнародним консорціум (Швеція, Бельгія, Данія). Українськими партнерами

консорціумуму були Державний комітет України із земельних ресурсів і

Головне управління геодезії, картографії і кадастру при Кабінеті Міністрів

України [11].

Як свідчить світовий досвід, кадастрово-реєстраційні системи відіграють

важливу роль у сфері управління нерухомістю, оподаткування та іпотечного

кредитування, інформаційного та правового забезпечення ринку нерухомого

майна тощо. Більше того кадастрово-реєстраційні системи є обов’язковим

атрибутом економіки всіх без винятку економічного розвинутих країн світу.

Відповідно до ст. 196, 202 Земельного кодексу України державна

реєстрація земельних ділянок є одною із складових частин Державного

земельного кадастру і її здійснюють у складі державного реєстру земель.

Відповідно до Положення Конституції України, Земельного кодексу

України, Закону України ”Про оренду землі”, указу президента України “Про

заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних

ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного

кадастру” від 17.02.2003 р. № 134 [67] було розроблено широко відомий

238